Nilett - Кінець світу: Естелла, Nilett

— Це пояснює деякі моменти.

— Звучить як історія взята зі страшних історій на ніч – Еліас вперше за весь час роззявив рота. Братам дівчини здавалося потрібно куди більше часу за для усвідомлення почутого.

— Чому не повернулася із часом?

— Коли прийняла рішення вийти із хованки, захотіла знайти спершу братів. З ними й залишилася. Тому не пішла за вами.

— Більше року ти навіть натяку не давала про себе. Чому?

— Думала ви ніколи не пробачите мені. Тому й не могла наважитися показуватися вам.

— Що змінило твою думку зараз?

— Брати… Я прошу від тебе захисту для них…

— Агов! – Гукнув стоячий позаду Томас.

— Кетніс…

— Хоча й розумію, що вони завинили перед Алісом. Але вони шкодують за вчинки скоєні тоді.

— Аарон. Годі називати мене казковими іменами. Я більше не прикидаюся кимось. У мене одне я.

— Як скажеш. Більше не буду.

— Повернімося до теми. – Промовив Кріс – Ти хочеш захист для братів. Але що можеш дати у заміну? Нічого не дається за просто так. Навіть в Естеллі.

— Я готова ризикувати життям у вилазках для вас.

— Ага. Або ж просто втекти. Знову. – покрутив очима Вайт.

— Я не маю права просити довіряти. Адже довела що не заслуговую на це але…

— Що уміють робити брати?

— Ми непогані бійці. Увесь час були у двох. Тож я вважаю це непоганий рівень виживання. А ще розбираємося у техніці та трохи у фермерстві.

— Що скажеш Аароне?

— Якби не вона, мабуть, я ніколи не втечу з Пекельного Першого. Тому я за те, щоб віддати належне. Але пахатимуть за п’ятьох. І жалю ніякого не буде.

— Ви почули. Скоро вас назначать у ряди по умінням, та нададуть постійне житло. Будете жити у трьох в одній двокімнатній квартирі. Харчування та медикаменти надаються жителям регулярно. Елі візьметься за вас та все покаже і розкаже.

— Реєстрацію проходитимуть тут?

— Відведи до пункту прийому. Нехай все оформлять там. Перекажи лише мій наказ за житло. Все інше їм дадуть вже там. Точка житла значення не має. Виконуй.

— Який ти холодний Кріс. – Брайт чомусь думав, що до них будуть ставитися як до гостей, членів родини. А тут була чітка ненависть та агресія.

— Шуруй.

— Та йду я, йду. Вже і мене як собаку виганяють. Ви тільки гляньте. – Відштовхуючись від столу промовляв Еліас – За мною пані та панове. Аудієнцію у Короля на сьогодні завершено.

Рудоволосий ледь не добровільно примусово почав виштовхувати братів та сестру геть з кабінету через негативний настрій у кімнаті. У кабінеті знову запанувала тиша на довгі двадцять хвилин.

— Впевнений?

— Ні. Хочеться розірвати їх та кинути на поживу псам. Вони мене бісять аж до нервового тіку. Навіть око засіпалося поки дивився на них.

— Тоді чому вирішив прийняти їх?

— Краще ворог під носом аніж подалі десь за спиною.

— Думаєш зможеш тримати все під контролем?

— Цей рудий лис непогано вміє підлаштовуватися під людей. Якщо щось не чисто, він той хто винюхає та зробить як має бути.

— Елі? Чому так вважаєш?

— Якби він за два дні тебе не купив, можливо я б сумнівався. Але так, моя впевненість навіть надто висока.

— Він мене не купив. Дурниць не верзи.

— Він з тобою двадцять чотири на сім. Знає про твій розклад дня. Контролює твій відпочинок та навіть знає який чай або каву ти любиш.

— Це його обов’язок.

— Це підлабузництво друже. Не будь наївним. Він щось від тебе хоче. І скоро про себе заявить.

— Чом у ти не думаєш, що він просто хоче нарешті тихо та спокійно жити?

— Якби хотів, на вилазки б не перся, а сидів та протирав штани поруч із тобою.

— Користь також цінується.

— Дивися краще щоб потім не був обманутим.

— Не буду.

— Наївність знову тебе сліпить.

— Не правда.

— Кріс, повторюся ще раз, не вір цьому лису. Він має якусь ціль. І твоїми руками її хоче досягти.

— Ти… Просто не довіряєш людям.

— Зате ти досі дурне та наївне гуманоподібне дурисько навіть занадто довіряєш.

— Годі. А то скоро почну думати, що ти просто ревнуєш мене до Еліаса.

— Тут скоріше ти почнеш ревнувати свою «дружиноньку» до оточуючих. Бо надто опікаєш. Але коли кине, будеш лише шкодувати.

— Не чи мене жити.

— Я просто розплющую тобі очі коли ти їх занадто довго жмуриш.

— Піди краще займися справами.

— Я вільний сьогодні.

— Вже ні. Іди до Фелікса та перевір підготовку до масштабної вилазки.

— Серйозно?

— Так. Виконуй.

— … Дурень.

Аарон покинув кабінет, залишився Крістофера самого. І за декілька хвилин тиші у склянці вже блищав міцний алкоголь.

— Може я й дійсно починаю спиватися та стаю як ти…