Аграфена Осіння - Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Що там сталося? – не звернувши уваги на мій монолог, запитав Дін.
– Перша статс-дама зомліла, – радо пояснив Кевін причину шуму.
– Час від часу не легше! Що з нею? – запитала я.
– Її Величність не пускає пані Федеріку до спальні й вона вирішила, що її звільнили. Ось трохи й розхвилювалася.
– Як це "не пускає"? – здивовано запитав його Дін. – Вона ж тут.
– У мене в спальні свого роду барикада, – пояснила я.
– Що там у тебе? – ще більше здивувався Дін і попрямував до сусідньої кімнати.
Я, звісно, одразу ж побігла за ним. Подивившись на барикаду біля моїх дверей і сидячу на ній саму ініціаторку революції – Террі, Дін засміявся.
– Наталіє, з тобою не занудьгуєш!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння», після закриття браузера.