Валерій СЛОБОДА - Слобода сміється, Валерій СЛОБОДА

— Йося, в твоїй голові випадково не пробігала думка, шо ми давно вже не навідували мою маму? 
— Розочка, таки ні, бо вона тільки шо вибігла з твоєї, а я в цей момент, ти ж бачила, нагнувся поправити носки і вона пробігла повз мене.  
— Йося, не роби з себе ідіота, бо ти ним народився. Одягайся і ми їдемо до мами.  
— І чим же ми поїдемо, Розочка? Велосипедів у нас немає, а в маршрутку нас не беруть, бо ти не хочеш платити на перед всю суму.  
— Але ж у нас таки є свій транспорт!?  
— Розочка, на лижах літом незручно іти, а це може побачити навіть сліпий дядя Мойша, і нашій економії будуть заздрити всі євреї.  
— Йося, я зробила висновок, шо до ідіота тобі треба ще бігти. У нас же є автомобіль.  
— Розочка, а ти бачила, як виросли ціни на бензин? Я на них боюся дивитися навіть у перевернутий бінокль.  
— Йося, не роби мені вагітну голову, ти ж, коли купляв автомобіль, то цілий місяць ставив концерт, який він економний.  
— Повір, Розочка, він таки дуже економний. Просто ти швидко втомлюєшся його пхати і мені доводиться вмикати двигун.  
— Я втомлююся так швидко, тому шо ти вічно завантажуєш автомобіль різним хламом.  
— Розочка, я тебе умаляю, якби я той хлам завантажив би на тебе, ти втомлювалася б ще швидше.  
— Добре, Йося, спробую пояснити тобі через твій рот. Ти обідати будеш?  
— Аякже, Розочка. Де ти бачила, щоб єврей міг довго жити без обіду?  
— Тоді їдемо до мами, вона чудово готує і зекономимо на продуктах. Так як ти жереш, то ціни на бензин залишаться вдома.  
— Ой, я тебе благаю, все, шо може приготувати твоя мама, то це її улюблений чай, який вона подає без цукру і заварки. 
— Тоді, Йося, у мене таки є один варіант побачитися з мамою, але він тобі не сподобається.  
— Ой, Розочка, якщо я двадцять років назад, коли твій тато не дав за тебе придане, яке мені пообіцяв, переконав себе, шо ти мені подобаєшся... То шо може бути ще гірше?  
— Я зателефоную мамі і скажу, шо ти важко захворів і помираєш.  
— Розочка, невже ти так сильно заскучала за мамою?  
— А з якої ще іншої радості вона кине все, і припреться сюди?