ліліанаа - Мама для дочки рятівника , ліліанаа

АВЕНІР

Я дочекалася коли Картер поїде на роботу, а мама Картера забрала дівчинку до себе з чоловіком на декілька днів. Як тільки я опинилася сама вдома, я написала Арії, щоб вона приїхала. Поки я чекала подругу то побігла переодягнулася у нормальний одяг, як тільки я вийшла з кімнати почула дзвінок у двері і пішла їх відкрити. Арія зайшла і в знак привітання обняла мене, а я її у відповідь.

 - Дай здогадуюсь, ти йому так і не сказала? - запитала дівчина, коли я робила нам чай.

 - Я не можу йому ще сказати, я боюсь. Я впевнена, що він би дуже зрадів такій новині та і Ейворі також, але загроза ну дуже великою була. Мене ж хотіли ще в лікарню покласти, але я відмовилася і мені приписали кучу ліків які я до сьогодні ховаю від Картера. - зітхнула я і сіла за стіл попиваючи чай.

 - Дурепа ти Авко, якби ти йому сказала він би підтримував тебе і в усьому допомогав. - сказала подруга поставивши чашку на стіл.

 - Подружко, мені сьогодні потрібно поїхати у лікарню на огляд, якщо ти не маєш справ то можеш поїхати зі мною? - з надією я дивилася на неї.

 - Звичайно Авко поїду. - відповіла вона посміхнувшись. Поки вона допивала свій чай та говорила по телефону з своїм хлопцем я побігла взяти всі необхідні речі. 

Арія познайомилися з хлопцем кілька місяців тому і ось вони вже разом. Вона щаслива з ним, а я щаслива за неї, що вона сяє з коханим чоловіком. 

Невдовзі ми вже сиділи у черзі біля кабінету моєї лікаря. Виходила секретарка і називала імена жінок які тут були до мене, я нервово стискала свою сумочку у руках. Арія взяла мене за руку і легко посміхнулася, я видихнула даючи зрозуміти, що зі мною не все так кепсько. Ось знову вийшла молода дівчина.

 - Авенір Батлер, прошу в кабінет. - сказала вона і коли я піднялася вона побачила мене. Я глянула на свою подругу і легко їй посміхнулася і попрямувала за молодою дівчиною.

 - Доброго дня, міс Батлер. - привіталася моя лікар.

 - Доброго дня, місіс Сміт. - я сіла на стілець біля їх робочого столу.

 - Як ви себе почуваєте? - запитала вона.

 - Краще ніж в перший раз коли звернулася до вас. - відповіла я поклавши сумочку на журнальний столик який був переді мною.

 - Це чудово, чоловіка не повідомили ще? - поцікавилася жінка.

 - Хочу йому розказати про це, коли я дізнаюсь, що загроза повністю пройшла. - я піджала губи, вона кивнула.

 - Тоді ходімо огляну вас. - ми пройшли в інший її кабінет, я лягла на кушетку і підняла своє худі. Вона змазала мій низ живота гелем і УЗД-сканером почала водити по моєму животу. Вона мовчала і нічого не казала мені, паніка всередині мене ставала все більшою.. Я відкрила різко очі коли кімнату заполонили звуки як щось б'ється, я глянула на лікаря, а вона широко посміхалася.

 - Це серцебиття вашого малюка, загроза минула. Вітаю вас. - сказала вона, на моїх очах зібралися сльози і я витримала й розплакалася. Маля ще зовсім крихітне, а серце так сильно б'ється.. Я змахнула сльози і отримала серветку, щоб витерти гель з живота. Вона повернулася у робочий кабінет, поки я витералася та поправляла одяг. Ось я знову сиджу перед нею вже з сяючою посмішкою.

 - Тепер вам потрібно вживати ці вітаміни і старатися менше нервувати, гуляйте більше на свіжому повітрі та їжте більше фруктів і розкажіть своєму чоловікові, щоб розділити цю радість з ним. - сказала вона посміхнувшись. Я забрала аркуш із назвою вітамінів і прочитала, що там написано.

 - Дякую вам місіс Сміт. - сказала я.

 - Чекаю на вас через 3 тижні з чоловіком, всього найкращого. - сказала вона, я попрощалася з нею і вийшла з кабінету. Підійшла до Арії і кинулася на неї з обіймами.

 - Ей, ти мене зараз задушиш. - сказала вона і ми обидві засміялися. Я відступила і глянула на неї.

 - Аріяяя!! Загрози більше немає, я навіть почула серцебиття малюка. - сказала я і на обличчі подруги з'явилася посмішка.

 - Уваа, вітаю тебе моя рідна. Ви з Картером будете найкращими батьками. - відповіла вона, ми вийшли з лікарні посміхаючись і направилися в кафе, яке було недалеко від лікарні і скромно морозивом відсвяткували минувшу загрозу викидня. 

Через 2 години я повернулася додому втомлена, але щаслива. Коли я переодягалася у домашній зручний одяг то подивилася у дзеркало на свій живіт, він був маленький ще, але вже помітний. Коли я дізналася, що вагітна то перестала носити обтягуючі речі, щоб Картер нічого не запідозрив. 

 - Ти ще зовсім маленький, але я люблю тебе найбільше всього на світі. - промовила я тримаючи руки на животі.

Звісно сьогодні я ще не скажу Картеру про наше поповнення в сім'ї, я хочу підготуватися і повідомити його про це забутньо.