Айзек Азімов - Фундація та Земля

до співпраці, і тут не було шансів. Жоден світ не хотів розвінчувати власні ж заяви про свій перебільшено давній вік, а Імперія тоді була не в тому становищі, щоб своєю владою долати місцеві заперечення щодо настільки неважливого питання. Вона мала інший клопіт. Усе, що зміг Яріфф, це залучити світи, яким було щонайбільше дві тисячі років і чиє заснування було ретельно задокументовано за вартих довіри обставин. Таких було мало, і вони розкинулися приблизно симетричною сферою, а центр був доволі близький до Трентора — столиці Імперії, бо саме звідти походили колонізаторські експедиції до цих відносно нових світів. Це, звісно, становило ще одну проблему. Земля була не єдиним місцем, звідки колонізували інші світи. Із часом старіші світи надсилали власні експедиції поселенців, і за розквіту Імперії Трентор був доволі щедрим їх джерелом. Яріффа доволі несправедливо виставили на посміховисько, а його професійна репутація була знищена.

— Я зрозумів, Янове, — мовив Тревіз. — Докторе Деніадор, то ви не можете повідомити мені геть нічого, що давало б хоч найтьмяніший промінчик надії? Чи є хоч якийсь інший світ, де є шанс знайти інформацію щодо Землі?

Деніадор на деякий час поринув у замислений сумнів.

— Що-о-о ж, — нарешті мовив, із ваганням розтягуючи слово, — як скептик, я мушу довести до вашого відома, що не певен, чи Земля існує або колись існувала. Однак… — він знову замовк.

— Гадаю, ви думаєте про щось, що може виявитися важливим, докторе, — мовила Блісс.

— Важливим? Сумніваюся, — пробурмотів Деніадор. — Та, можливо, цікавим. Земля — не єдина планета, чиє розташування невідоме. Ще є світи першої групи поселенців, косміків, як їх називають у наших легендах. Дехто кличе їх Світами косміків; інші — Забороненими світами. Остання назва наразі поширена. Легенда каже, нібито в добу розквіту життя косміків тривало століттями і вони відмовляли нашим пращурам із короткими життями у посадках на своїх планетах. Після того як ми їх перемогли, ситуація стала протилежна. Ми гидували ними та лишили їх на самоті, заборонивши власним кораблям і Торгівцям вести з ними справи. Отак ці планети й стали Забороненими світами. Як стверджує легенда, ми були впевнені, що Той, хто карає, знищить їх без нашого втручання, і вочевидь, так Той і зробив. Принаймні, наскільки нам відомо, жодного косміка не бачили в Галактиці вже багато тисячоліть.

— Гадаєте, ці косміки можуть знати більше про Землю? — спитав Тревіз.

— Цілком можливо, оскільки їхні світи були старшими за будь-які наші. Це якщо косміки досі існують, що надзвичайно малоймовірно.

— Навіть якщо й не існують, у їхніх світах можуть і мають бути якісь свідчення.

— Якщо ви знайдете ці світи.

Тревіз мав роздратований вигляд.

— Хочете сказати, що ключ до Землі, розташування якої невідоме, можна знайти у світах косміків, розташування яких також невідоме?

— Ми двадцять тисяч років не мали з ними справ, — знизав плечима Деніадор. — Навіть не думали про них. Вони, як і Земля, розчинились у тумані.

— У скількох світах жили косміки?

— Легенди кажуть про п’ятдесят — підозріло кругле число. Найпевніше, їх було набагато менше.

— І ви не знаєте місця розташування жодного з п’ятдесяти?

— Що ж, зараз я думаю…

— Що ви думаєте?

— Оскільки первісна історія — моє хобі, як і в доктора Пелората, я час від часу продивляюся старі документи, шукаючи якихось посилань на давніші часи, чогось, окрім легенд. Торік я натрапив на записи старого корабля, майже не придатні до розшифрування. Їх було датовано дуже давніми часами, коли наш світ ще не знали як Компореллон. Там було згадано назву «Світ Бейлі», що, як мені здається, може бути давнішою формою «Світу Бенбаллі» з наших легенд.

— Ви опублікували їх? — захоплено спитав Пелорат.

— Ні. Як каже стара приказка: не хочу пірнати, доки не певен, що в басейні є вода. Розумієте, у записах ідеться про те, що капітан корабля відвідав світ косміків і привіз із собою жінку-космікиню.

— Але ви казали, що косміки не приймали гостей.

— Саме так, і тому я не публікував цей матеріал. Ця історія звучить малоймовірно. Деякі непевні розповіді можна витлумачити як посилання на косміків та їхній конфлікт із поселенцями — нашими ж пращурами. Такі розповіді трап­ляються не лише на Компореллоні, а й у багатьох світах, є також багато різновидів, проте в одному всі вони збігаються. Дві групи, косміки та поселенці, не змішувалися. Між ними не було соціальних контактів, тим паче сексуальних, та все ж, вочевидь, капітана-поселенця і жінку-космікиню утримував разом любовний зв’язок. Це настільки малоймовірно, що я не бачу шансу поставитися до цієї історії як до чогось серйознішого за історико-романтичний твір.

— І це все? — Тревіз здавався розчарованим.

— Ні, депутате, є ще дещо. Я натрапив на деякі цифри в журналі корабля, які можуть — або не можуть — бути координатами. Якби вони ними були — а я повторю, оскільки мене змушує честь скептика, що можуть і не бути, — тоді документальні докази підвели б мене до висновку, що це просторові координати трьох світів косміків. Одним із них міг би бути той світ косміків, де приземлився капітан і звідки забрав своє кохання.

— Хіба не може виявитися, що, навіть якщо історія вигадана, координати справжні? — спитав Тревіз.

— Може, — погодився Деніадор. — Я дам вам ці цифри, і ви вільні ними скористатися, але можете нікуди не потрапити. Та все ж мені спало на думку дещо цікаве. — Його обличчям майнула швидка усмішка.

— Гм?

— Що як одні із цих координат указують на Землю?

2

Виразно помаранчеве сонце Компореллона здавалося більшим за сонце Термінуса, але висіло низько в небі та мало гріло. Вітер, на щастя, несильний, торкнувся щоки Тревіза крижаними пальцями.

Він здригнувся в пальті з електропідігрівом, отриманому від Мітци Лізалор, яка зараз стояла поруч. Сказав:

— Колись мусить потеплішати, Мітцо.

Та швидко зиркнула на сонце. Міністерка стояла в порожнечі космопорту, не виказуючи ознак дискомфорту, — висока, тілиста, у легшому за Тревізове пальто і якщо й не зовсім не чутлива до холоду, то принаймні презирлива до нього.

— У нас прекрасне літо, — сказала жінка. — Недовге, але наші харчові культури до нього пристосовані. Ми ретельно обираємо сорти, які б швидко росли під сонцем і не піддавалися легко морозу. Наші домашні тварини мають щільне хутро, і всі визнають, що компореллонська вовна — найкраща в Галактиці. Також на орбіті над Компореллоном у нас є фермерські поселення, які вирощують тропічні фрукти. Ми, власне, експортуємо консервовані ананаси з першокласним ароматом. Більшості, хто знає нас як холодний світ, це не відомо.

— Дякую, що прийшла проводити нас, Мітцо, й за готовність посприяти нам у цій місії. Однак заради свого спокою мушу спитати, чи не буде в тебе через це серйозних проблем.

— Ні! — Вона гордо хитнула головою. — Ніяких проблем. Хоча б тому, що мені не ставитимуть запитань. Я відповідаю за транспортну систему, і це означає, що тільки я встановлюю правила для цього та інших космопортів, для пропускних станцій, для кораблів, які прилітають та відлітають. Прем’єр-міністр покладається на мене в цьому й тільки радий не знати подробиць. Та навіть якби хтось спитав, мені достатньо було б сказати правду. Уряд схвалить те, що я не повернула корабель Фундації. І люди б теж схвалили, якби їм можна було це