Айзек Азімов - Фундація та Земля

дістались Землі, а тоді й Місяця, і Блісс вловила розум Деніла, яким він, звісно, навмисне до неї тягнувся. Вона описала цей розум як ані суто людський, ані суто роботичний. Зараз ми вже знаємо, що це справді мало сенс, бо мозок Деніла знач­но розвиненіший, ніж у будь-якого робота, що колись існував, і не відчуватиметься як просто роботичний. Однак і не відчуватиметься як людський. Пелорат описав його як «щось нове», і це запустило «щось нове» в мені — нову думку. Ще дуже давно Деніл та його колега розробили четвертий закон робототехніки, основоположніший за інші три, тож я раптом зрозумів третій принцип психоісторії — основоположніший за інші два; настільки основоположний, що ніхто ніколи не зав­давав собі клопоту його згадувати. І ось у чому він полягає. Два відомі принципи стосуються людей, і засновано їх на невисловленому принципі, що люди — єдиний розумний вид у Галактиці, а отже, єдині організми, чиї дії важливі для розвитку суспільства та історії. Це і є невисловлений принцип: що в Галактиці лише один розумний вид, і це Homo sapiens. Якби ж існувало «щось нове», якби були інші розумні види геть іншої природи, тоді точні математичні закони психоісторії не змогли б описати їхню поведінку, і План Селдона не мав би сенсу. Розумієте? — Тревіз майже тремтів, так щиро йому хотілося, щоб його зрозуміли. — Розумієте? — повторив він.

— Так, розумію, — відповів Пелорат, — але, старий друже, як адвокат диявола…

— Так? Продовжуйте.

— Люди і є єдині розумні істоти в Галактиці.

— А роботи? — спитала Блісс. — А Гея?

Пелорат замислився, тоді, вагаючись, сказав:

— Роботи відігравали значну роль у людській історії, відколи зникли косміки. Гея не відігравала значної ролі донедавна. Роботи — творіння людей, Гея — творіння роботів, а роботи з Геєю мусять бути зв’язані Трьома законами й не мати іншого вибору, окрім як коритися волі людей. Попри двадцять тисяч років праці Деніла та тривалий розвиток Геї, єдине слово Ґолана Тревіза, людини, поклало б край і цій праці, і цьому розвитку. Із цього випливає, що людство — єдиний значущий розумний вид у Галактиці, а психоісторія… лишається чинною.

— Єдина форма розумного життя в Галактиці, — повільно мовив Тревіз. — Погоджуюся. Однак ми так багато й так часто говоримо про Галактику, що не здатні побачити, що цього недостатньо. Галактика — не весь Усесвіт. Є й інші галактики.

Пелорат із Блісс тривожно заворушились. Деніл із благородною серйозністю слухав, ніжно пестячи волосся Феллом.

— Послухайте знову, — сказав Тревіз. — Просто за межа­ми Галактики розташовані Магелланові Хмари, які ніколи не порушував людський корабель. За ними — інші малі галактики, а не так далеко є величезна Галактика Андромеди, більша за нашу. За ними — ще мільярди інших. Наша Галактика породила лише один достатньо величний розумний вид, здатний створити технологічне суспільство, але що нам відомо про інші галактики? Наша може бути нетиповою. У деяких інших — можливо, в усіх, — може існувати чимало конкурентних розумних видів, які ворогують один з одним і незбагненні для нас. Можливо, вони заклопотані взаємною ворожнечею, але що як у якійсь галактиці один вид стане панівним над іншими, а тоді матиме час розглянути можливість втручання деінде? У гіперпросторі Галактика — це одна точка, як і в усьому Всесвіті. Ми не відвідували жодну іншу галактику, і, наскільки нам відомо, жоден розумний вид з іншої галактики ніколи не відвідував нас, однак це може колись змінитися. А якщо прибудуть загарбники, вони змушені будуть шукати способи обернути одних людей проти інших. Ми так довго воювали лише самі із собою, що звикли до такої міжусобної ворожнечі. Загарбник, який застане нас зануреними у внутрішні чвари, запанує над нами всіма чи всіх нас знищить. Єдиним надійним захистом буде створити Галаксію, яку не можна буде обернути проти себе самої і яка зможе зустріти загарбників при повній зброї.

— Ви малюєте лячну картину, — мовила Блісс. — Ми встигнемо утворити Галаксію?

Тревіз глянув угору, ніби намагаючись пронизати поглядом товстий шар місячного каменю, який відділяв його від поверхні та космосу; ніби намагаючись змусити себе побачити ці далекі галактики, що повільно рухаються неуявними космічними горизонтами.

— За всю історію людства жоден інший розумний вид не зазіхав на нас і наше знання, — сказав він. — Потрібно, щоб так тривало ще всього кілька століть, можливо, трохи менше за одну тисячну від того часу, який уже існує наша цивілізація, і ми будемо в безпеці. Усе ж таки, — і тут Тревіз раптом відчув болісну стурбованість, яку змусив себе проігнорувати, — тут, серед нас, зараз немає ворогів.

І не опустив очей, щоб зустрітись із замисленими очима Феллом — гермафродита, перетворювачки, інакшої, — яка втупилася в нього незбагненним поглядом.

Про автора

Айзек Азімов розпочав свою серію романів «Фундація», коли йому було двадцять один, не усвідомлюючи, що її будуть вважати наріжним каменем наукової фантастики. Під час своєї легендарної кар’єри Азімов написав понад 470 книг на різні теми, разом із науковими дослідженнями, однак найбільшу популярність та нагороди йому принесли науково-­фантастичні саги, зокрема серії «Робот», «Імперія», «Фундація». Названий Американською асоціацією письменників-фантастів гросмейстером наукової фантастики, майже п’ять десятиліть Азімов працював для своїх читачів. Він помер у квітні 1992 року на сімдесят третьому році життя.

* * *

Серія романів Айзека Азімова «Фундація» — один із найбільших шедеврів наукової фантастики. Неперевершені завдяки своєму унікальному поєднанню невпинної дії, сміливих ідей і не­озорої картини світу, вони ведуть трьохсотрічну хроніку боротьби сміливої групи чоловіків і жінок за збереження світла людства всупереч невблаганній хвилі темряви та насильства.

Айзек Азімов — американський письменник, вчений-бюхімік, один із найвідоміших майстрів наукової фантастики, автор понад 500 книжок, кожна з яких завоювала прихильність мільйонів читачів у всьому світі. Його твори неодноразово одержували нагороди - премії Г'юґо. Неб'юла. Ґеффен та премію журналу «Локус».　

Ґолан Тревіз — депутат Ради Термінуса, пілот -Далекої зірки» та людина, яка ухвалила найважливіше в історії людства рішення. твердо переконаний: він знайде Землю. Ту саму легендарну прабатьківщину, згадки про яку було знищено в усіх відомих світах. Мусить знайти, адже Галактика опинилася на доленосному роздоріжжі. Яким шляхом їй іти? Створити Другу Галактичну Імперію за Планом Селдона чи злитися в єдиний надорганізм — Гею і назавжди відмовитися від індивідуальності? Земля розвіє всі сумніви. Тож Тревіз разом з істориком Пріоратом і геянкою Блісс вирушають на небезпечні, безнадійні, неймовірні пошуки першосвіту — забутої колиски всього життя.