Оксана Мрійченко - Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко

— Не потрібно, Віко. Я поїду з Каріною.

З цими словами Денис вказав рукою у бік дівчини, яку Вікторія вперто не хотіла помічати навпроти його столу. Каріна ввічливо привіталася, але Вікторія, як зазвичай, проігнорувала це.

— З ким?! — вигукнула Вікторія. — Денисе, ти серйозно?! Але ця боязка секретарка завалить угоду! Вона нічого не розуміє у таких справах.

— Віко! — Денис злегка підвищив голос і встав з-за столу. — По-перше, Каріна НЕ секретарка, а особистий помічник Світлани Єгорівни, запам'ятай нарешті! По-друге, вона знає рекламний проект для «Дорстона» краще, ніж будь-хто з нас. І по-третє... Якщо вже на те пішло... Особисто ти не маєш ніякого відношення до маркетингу, тому не зможеш розповісти керівництву «Дорстона» деталі нашого рекламного плану. Каріна їде зі мною, це вирішено! І якщо у тебе більше немає до мене запитань, попрошу тебе залишити нас наодинці. Нам потрібно підготуватися до зустрічі.

Вікторія здивувалася — вона не очікувала, що Денис відповість їй у такому дусі. Але заперечувати не було чого.

— Як знаєш, Денисе! Я всього лише турбуюся за репутацію «Цитруса». У будь-якому випадку, бажаю тобі удачі.

Кинувши на Каріну холодний, пронизливий погляд, Вікторія вийшла з кабінету і зачинила за собою двері. Притулившись до стіни у приймальні, вона прикрила очі та стала глибоко дихати, намагаючись заспокоїтися.

— Ну що там, Віко? — підбігла до неї Людмила.

— Нічого. Він бере її на зустріч у «Дорстон».

— Як?!

— Отак, Людо! А мене він вигнав.

— Ти серйозно?

— А схоже, що я зараз схильна жартувати?

— Віко, послухай... Це всього лише зустріч. Вони будуть не наодинці, а з купою народу. Можливо ти даремно...

— До її появи він ніколи не виганяв мене зі свого кабінету, — перебила її Вікторія. — Сьогодні він вперше підвищив на мене голос. І все через цю секретарку. Він захищає її! Він не дозволяє мені показати йому, наскільки вона дурна.

— Віко, я не думаю, що Світлана Єгорівна стала б тримати у себе дурну помічницю. Вона непогана співробітниця і тобі варто було б визнати це. Постійно нападаючи на Каріну, ти тільки провокуєш Дениса. Зміни свою манеру поводження з нею та побачиш результат.

— Ти хочеш сказати, що мені потрібно відійти у бік та дозволити їй остаточно обкрутити мого коханого чоловіка?

— Я не це мала на увазі. У них зараз чисто робочі взаємини. Прийми це! І зосередься на тому, щоб налагодити свої особисті взаємини з Денисом.

— Вона подобається йому, Людо. Я не можу спокійно спостерігати за тим, як він все більше і більше захоплюється цією секретаркою.

— Як ти не бачиш, Віка?! Виявляючи агресію до Каріни, ти тільки шкодиш самій собі.

— Ну і нехай! — Вікторія схлипнула. — Я піду до себе, потрібно заспокоїтися. Якщо будуть новини — зателефонуй мені, гаразд?

— Звісно! Віко, не переймайся! Ти набагато вродливіша і розумніша, ніж ця сіра миша. Одного разу Денис це зрозуміє.

Коли Вікторія вийшла з кабінету, між Каріною і Денисом знову повисла пауза. Дівчина розуміла, що стала причиною його розбіжностей із Вікторією. Тому через кілька секунд Каріна вимовила:

— Денисе Олександровичу, вам не варто було за мене заступатися.

— Каріно, вона постійно грубіянить вам! Чому ви це терпите?! — запитав він.

— Мені здається, що Вікторія Анатоліївна мала рацію, коли казала про мою боязкість.

— Те, що вона працює на вищій посаді, ніж ви, не дає їй права розмовляти з вами зневажливо! Я хотів, щоб вона це засвоїла і неодноразово просив її не дозволяти собі таких реплік на вашу адресу. Але вона не реагувала, тому сьогодні мені довелося підвищити на неї голос.

— Мені дуже шкода, що ви посварилися через мене...

— А мені ні! Я не шкодую про сказане і не дозволю їй вас ображати, — Денис посміхнувся дівчині. — Віка швидко охолоне після сварки і вона дуже розумна. Вона прекрасно зрозуміла, чому я підвищив на неї голос. Я впевнений, що вона зробить правильні висновки та не буде довго злитися на мене.

— Ви подобаєтеся їй, тому вона справді не буде довго злитися на вас, — промовила Каріна з посмішкою. — А от мені буде несолодко.

— Якщо вона буде атакувати вас — скажіть про це мені.

— Ні. Це стосується тільки мене та Вікторії Анатоліївни.

— Каріно, ви забуваєте, що я ваш директор. І я повинен стежити, щоб у моєму робочому колективі панувала здорова атмосфера.

— Мені здається, що Вікторія Анатоліївна відчуває до мене особисту неприязнь. Це не має нічого спільного з роботою.

— Чому ви так думаєте? — Денис допитливо подивився на дівчину. — Каріно, я чогось не знаю? У вас із Вікою була якась сварка... Чи можливо вона щось сказала вам?

— Я не хочу це обговорювати, — Каріна опустила очі.

Раптово Денис зрозумів, чому в спілкуванні з ним Каріна змінила привітну дружність на офіційну ввічливість. Схоже, Вікторія дійсно щось сказала дівчині... Щось дуже серйозне, що вплинуло на її ставлення до директора. Знаючи Вікторію і те, у чому вона прямо зізналася йому під час поїздки до Праги, можна було припустити що завгодно. Вона навіть могла сказати Каріні, що зустрічається з Денисом і що він кохає її. Це б пояснило, чому дівчина стала тримати офіційну дистанцію з ним. Денис почав згадувати, коли саме трапилася ця зміна. Потім він подивився на дівчину і запитав: