Микола Гоголь - Ревізор

Л у к а Л у к и ч. І дай боже стати!

Р а с т а к о в с ь к и й. Від людини неможливо, а від бога все можливо.

А м о с Ф е д о р о в и ч. Великому кораблеві — велика й плавба.

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Які заслуги, така й шана.

А м о с Ф е д о ро в и ч (набік). Ще й справді зробиться генералом! От уже кому личить генеральство, як корові сідло! Ну, брат, ні, до цього ще довга пісня. Тут і кращі за тебе є, а досі ще не генерали.

А р т е м і й Ф и л и п о в и ч (набік). Ото, чорт забери, вже й у генерали лізе! Чого доброго, може, й буде генералом. Адже в нього поважності, лихий не взяв би його, доволі. (Звертаючись до нього). Тоді, Антоне Антоновичу, і нас не забудьте.

А м о с Ф е д о р о в и ч. І коли що станеться, наприклад, яка-небудь потреба у справах, не залишіть без заступництва!

К о р о б к і н. Наступного року повезу синка до столиці на користь державі, то, зробіть ласку, виявіть йому вашу протекцію, місце батька заступіть сирітці.

Г о р о д н и ч и й. Я готовий із свого боку, готовий старатися.

А н н а А н д р і ї в н а. Ти, Антошо, завжди готовий обіцяти. По-перше, тобі не буде часу думати про це. І як можна, і з якої речі себе обтяжувати отакими обіцянками?

Г о р о д н и ч и й. Чому ж, серце моє? іноді можна.

А н н а А н д р і ї в н а. Можна, звісно, та не всякій же дрібноті виявляти своє заступництво.

Ж і н к а К о р о б к і н а. Ви чули, як вона трактує нас?

Г о с т я. Егеж, вона така завжди була; я її знаю, посади мужика за стіл, він і ноги свої...

Ява VIII

Ті самі і поштмейстер поквапливо, з розпечатаним листом у руці.

П о ш т м е й с т е р. Дивовижна річ, панове! Чиновник, якого ми вважали за ревізора, був не ревізор.

В с і. Як, не ревізор?

П о ш т м е й с т е р. Зовсім не ревізор,— я дізнався про це з листа.

Г о р о д н и ч и й. Що ви, що ви, з якого листа?

П о ш т м е й с т е р. Та з власного його листа. Приносять до мене на пошту лист. Глянув на адресу — бачу "на Поштамтську вулицю". Я так і зомлів. "Ну", думаю собі, "певно, знайшов непорядки на пошті й повідомляє начальство". Взяв, та й розпечатав.

Г о р о д н и ч и й. Як же ви?..

П о ш т м е й с т е р. Сам не знаю: надприродна сила спонукала. Покликав був уже кур'єра на те, щоб послати його з естафетою39, але цікавість така взяла, якої ще ніколи не почував. Не можу, не можу, чую, що не можу! тягне, так от і тягне! В одному вусі так от і чую: "Ей, не розпечатуй! пропадеш як курка"; а в другому наче біс який шепче: "Розпечатай, розпечатай, розпечатай!" І як придушив сургуч — по жилах вогонь, а розпечатав — мороз, їй-богу, мороз. І руки тремтять, і все закаламутилось.

Г о р о д н и ч и й. Та як же ви насмілились розпечатати листа такої уповноваженої особи?

П о ш т м е й с т е р. То ж бо й штука, що він не уповноважений і не особа!

Г о р о д н и ч и й. Що ж він, по-вашому, таке?

П о ш т м е й с т е р. Ні се ні те, чорт знає, що таке!

Г о р о д н и ч и й (запально). Як ні се ні те? Як ви смієте назвати його ні тим ні сим, та ще й чортзнає-чим? Я вас під арешт...

П о ш т м е й с т е р. Хто? ви?

Г о р о д н и ч и й. А так, я!

П о ш т м е й с т е р. Короткі руки!

Г о р о д н и ч и й. Чи знаєте ви, що він