Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рут розповів Дорі, що дуже втомився, і пропонував їй наступного літа втекти разом кудись у довгу відпустку. Останні місяці в нього були сповнені розчарувань, безсонних ночей і поїздок. Він виснажився. Але поїздка на південь його не розрадила. Він не міг дочекатися кінця тижня, коли 15 січня архітектори нарешті підіб’ють підсумки своєї зустрічі та роз’їдуться.
«Після 15 числа, — казав він дружині, — я не буду настільки зайнятий».
Східні гості й чиказькі архітектори пізніше знову зібралися вечеряти до Університетського клубу. Бенкет на їхню честь проводив Комітет із територій і будівель виставки. Рут був настільки втомлений, що не зміг прийти. Вочевидь, ця вечеря теж була зброєю чиказців, покликаною розпалити в східняках ентузіазм і продемонструвати рішучість усерйоз виправдати ті грандіозні плани, якими хвалилося місто. То був перший із низки неймовірно розкішних і щедрих бенкетів, меню яких викликало питання про стан серцево-судинної системи в членів міської еліти.
На вході прибулих ловили репортери. Архітектори були люб’язні, але небагатослівні.
У залі стояв великий Т-подібний стіл, і на чільному місці, посередині поперечного столу, сидів Лаймен Ґейдж, голова виставки, праворуч його — Гант, а Олмстед — ліворуч. Від букетів гвоздик і рожевих троянд стіл скидався на клумбу. Біля кожної тарілки пишалася бутоньєрка. Усі прийшли у фраках. Жодної жінки не було видно.
Рівно о восьмій вечора Ґейдж узяв Ганта з Олмстедом за руки й повів із клубного вестибюля до бенкетної зали.
Устриці.
Один-два келихи Montrachet.
Консоме із зеленої черепахи.
Amontillado.
Смажений шед [28] à la Maréchel.
Огірки. Картопля à la Duchesse.
Філе-міньйон à la Rossini.
Chateau Lafite і Rinnart Brut.
Артишоки по-перському.
Pommery Sec.
Вишневий сорбет.
Цигарки.
Вальдшнеп на тостах.
Салат зі спаржі.
Морозиво: імбирне по-кантонському.
Сири: Pont l’Eveque; Rocquefort. Кава. Лікери.
Madeira, 1815.
Сигари.
Спочатку взяв слово Ґейдж. Він виголосив піднесену промову про блиск майбутньої виставки й необхідність поважних гостей у цій святковій залі подумати спочатку про виставку, а потім уже про себе, адже тільки самовідданість принесе успіх майбутній виставці. Йому схвально й активно аплодували.
Наступним говорив Бьорнем. Він розповів, як уявляє собі Всесвітню виставку, й підкреслив рішучу налаштованість Чикаго втілити цей проект. Він також закликав до спільної самовідданої праці. «Панове, — проголосив він, — 1893 рік стане третьою
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диявол у Білому місті», після закриття браузера.