Богдан Логвиненко - Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Третє. Часто страшенно зимно. Буває, що ми знімаємось ранньої весни на вулиці і треба ходити в білизні, позувати, фліртувати з камерою, ти маєш виглядати впевнено і розкуто, але, коли тебе трясе від холоду, це доволі важко. Далі, вже коли починається секс, стає тепло, але цього ще треба дочекатись.

Четверте. Колись я була звичайною провінційною дівчинкою, яка фарбується навіть для того, щоб вийти з дому за хлібом. У Києві цієї звички я майже позбавилась, але для зйомок треба фарбуватися щодня і страшенно багато, тож я просто зненавиділа це і мене майже неможливо побачили з макіяжем у реальному житті. Тепер я не розумію тих, хто робить це добровільно. Нащо регулярно мучити обличчя шаром гриму, коли маєш можливість не робити цього?

П’яте. Ти згораєш. Згораєш за кілька годин зйомок як лампочка. Але я згораю на будь-якій роботі, де треба бути комунікабельною і зображувати інтерес там, де його нема. Треба спілкуватися, грати на публіку. Я згораю від екстравертів, які переважають у цьому бізнесі. Вони всі відкриті, позитивні і приємні, але я закрита, і мені треба зробити безліч зусиль над собою, щоб підтримувати спілкування, я дуже стомлююсь від цього.

Шосте. Це джек-пот, але багато хто сприймає це як постійну роботу, розслабляється і раптом залишається ні з чим. Можна загратись настільки, що витратиш усі гроші і здоров’я на пластичні операції, дорогу білизну, статусні речі та інший непотріб, а потім будеш жалітись на нехороше порно, яке тебе так надурило. Easy come — easy go. Хоча можна на ці раптові гроші відкрити власний бізнес, отримати освіту, вкластись у нерухомість або цікаві перспективні проекти, у власний розвиток. Історія знає багато і тих, і інших прикладів, достатньо загуглити «порноакторки на пенсії». Не можна жити одним порно. Так само як не можна жити чимось одним в принципі. Завжди треба мати запасний варіант і не розслаблятись.

Сьоме. Напевно, останнє. У порно жінка не виглядає і не поводиться так, як справжня жінка. Вона завжди щаслива, їй завжди добре, не буває боляче, хоч що б робив партнер, у неї ніколи не буває власних бажань, єдине бажання — задовольнити чоловіка. Модель стосунків, яку показують у порно, не можна переносити на життя, це поганий освітній продукт. Це як бойовики чи трилери. Треба розуміти, що це односюжетне кіно, як і бойовики, де кожен герой в останню секунду має знешкодити бомбу і застрелити негідника. Є студії, де знімають реальне порно, справжніх людей. Але таких мало, я б зробила саме таку.

Коли мені було двадцять три — у мене в житті було лише двоє хлопців, дві спроби створити сім’ю. Обоє проповідували моногамію і казали, що треба довіряти одне одному, а перевірятись на інфекції — неромантично і для одноразових зв’язків, для «шлюх». Коли ми розійшлись і в мене з’явився досвідчений хлопець, він сказав, що я дурна, коли ризикую своїм життям тільки тому, що хтось сказав, що це неромантично, я маю піти і здати аналізи негайно. Я пішла і здала. В мене виявилась купа дрібних інфекцій. Не вільне кохання — головна причина статевих захворювань, як кричать рекламні постери в метро, а відсутність сексуальної освіти і надмірна наївність.

Відтоді в мене було близько сотні партнерів, але — або надійно захищений секс, або свіжа довідка, а краще і те, і інше. І результати аналізів відтоді ніколи не були сюрпризом, а знімальний майданчик — то взагалі стерильне поле, де не думаєш про захворювання. Хто ж ризикуватиме улюбленою кар’єрою, що приносить стільки грошей і сексу, заради одного разу без презерватива в особистому житті?

І за такою «неромантичністю», зрілою практичністю — майбутнє, я вважаю. Якби на сайтах знайомств була окрема обов’язкова графа твоїх свіжих аналізів — це було б круто, вангую, що скоро так і буде. Я не розумію більше тих, хто каже: «Ти мені не довіряєш?» А ти що, щось приховуєш? Інакше чому ти примушуєш мене так ризикувати наосліп і ризикуєш сам? Таке на лобі не напишуть і в розмові не виявиш. От і все. Не романтично? Лікуватись і ставати інвалідом у молодості романтичніше, правда? Найгірше, що люди часто самі не знають про свої ж хвороби, роками не здають аналізи, роками не лікуються, заражають інших. Немає ніякого сорому в тому, щоб піти і здати аналізи. Це не важко, не соромно, не дорого.

У світі стане значно менше поганого і неякісного порно. Того, що дивилася більшість, того, за яким більшість робила висновки. Так, я сама не дивлюся порно, мені не подобається. Але я відрізняю добре порно від поганого.

Сьогодні Росія дуже змінилась. Актори повидаляли власні сторінки, студії закрилися, кажуть, зараз там узагалі повністю зупинився процес. Усі порозбігалися. Україна не йде поки що шляхом лібералізації, тобто начебто якось іде, але досі в орбіті Росії. Там найближчим часом, мабуть, уже нічого не буде. Згортають роботу цілі фабрики з вироблення продукції еротичного характеру. Мої знайомі звідти бояться переписуватись на ці теми, вкрай рідко виходять на зв’язок, не відповідають на запитання.

Враховуючи, що такого порнотрешу, як у Росії, я більше ніде не бачила, — це хороша новина: можливо, якісний красивий європейський контент, де жінки — також учасники процесу, а не мовчазні ляльки, все ж таки витіснить дешеві й огидні «домашні» сети. Можливо, це кінець цілої епохи. Ні, звісно, російське порно і далі будуть знімати. Але не в Росії. А без російських рюшечок, скатертин, штор і шпалер — це вже буде зовсім не те російське порно.