Данило Борисович Яневський - Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька

Давши належну оцінку цим відомостям, звернімося до дослідження Олександра Кучерука «Ріко Ярий – загадка ОУН» (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2005. – 210 а). Звівши докупи всі наявні на той момент дані та прискіпливо їх проаналізувавши, О. Кучерук дійшов таких висновків.

Де і коли народився наш герой – невідомо. Невідомим є і його справжнє прізвище: «однозначно говорити і твердити про походження Р. Ярого, хто він був, звідки і чи справді Ріхард Ярий, про якого йдеться, народжений саме Ріхардом Ярим, твердити немає підстав. Коли вже німецькі служби не змогли дізнатися правди про походження Р Ярого, то навряд чи це вдасться зробити нам чи комусь іншому», – констатує дослідник.

У розділі «Абвер», який присвячено делікатній і непрозорій темі співробітництва одного з ключових керівників ОУН, кожен охочий може дізнатися про те, що українські націоналісти, члени ОУН, «які в німецьких документах часто іменувалися «групою Коновальця-Ярри», найбільше надавалися до використання абвером. Розгалужена структура на підпольській частині України (коректно – на території Польщі. – Д. Я.), активні групи в країнах Європи та Америки, антипольська і антираЬянська-антиросійська настав-леність, все це робило їх особливо привабливими для абвера…Р. Ярий ще з початку 20-х років мав контакти з абвером, точніше абвер мав контакти з ним. Досить пригадати його участь у вишколах, які забезпечувалися через абвер…Саме Р Ярий став зв'язковим між українським націоналістичним середовищем і абвером. Через нього проходили і ті грошові суми, які платилися за розвідматеріали».

Немає сумніву, що Ярий представляв великий оперативний інтерес для німецької військової розвідки. Причин для такого інтересу як мінімум, декілька: австрійське походження, учасник Першої світової війни, фактичний керівник та касир ОУН, керівник Крайової екзекутиви в Німеччині… 1940 р. він підтримав Бандеру тому, що був усунутий Мельником «за грошові зловживання і…шкідливу грошеву господарку» (про що абвер був поінформований), виключений з Організації та відданий під суд ОУН. Абвер зв'язки з Ярим на деякий час перервав, але згодом знову відновив. Якщо зовсім точно: працював з українськими націоналістами Другий відділ військової розвідки (мабуть, йдеться про Abteilung Abwehr II Sonderdienst, який опікувався організацією терактів, диверсіями та виконанням «особливих завдань»; натомість Abteilung Abwehr І Nachrichtenbeschaffung) – це Служба збору і доставки розвідувальної інформації, агентурна розвідка на території іноземних держав, здобування розвідувальної інформації (у свою чергу, сфера відповідальності Abteilung Abwehr III Abwehr – контррозвідувальне забезпечення вермахту та військової промисловості. – Д. Я.).

Читаємо далі спеціальне дослідження, присвячене чи не найяскравішій постаті українського націоналістичного руху: «Ярий поступово монополізував контакти ОУН з німцями… Його контакти з військовим Міністерством, Міністерством інформації і пропаганди, Міністерством закордонних справ, абвером давали йому значні переваги… За десятиліття перебування в Берліні позиція Р Ярого вУВО, а відтак і в ОУН стала дуже помітною. Він налагодив дружні зв'язки в Міністерстві закордонних справ Німеччини і прагнув, щоб його визнавали за неофіційного політичного представника українців». 1939 p., – пише О. Кучерук, – він «виконував функції зв'язкового між ОУН та вермахтом», не хотів звітуватися перед Мельником «за отримані і витрачені кошти». Не хотів він звітуватися і перед Коновальцем, який ще 1926 р. призначив перевірку фінансової діяльності Ярого: «виявилося, що справа зі звітністю далека від досконалості», контрольна комісія «виявила значні порушення і зловживання з боку Р. Ярого як відповідального за ведення каси» – Коновальцеві стали відомі численні факти купівлі Ярим на партійні гроші маєтку вілли, коштовностей для дружини, організації розкішних світських раутів і т. д. Саме тому Ярий мав безпосередній інтерес у розколі Організації.

Підкреслюю: йдеться не про сучасного українського політика, а про особу, яка з весни 1926 р. стала «фактично другою особою після Є. Коновальця. Неспроста в німецьких документах того часу УВО, а потім ОУН називали «група Коновальця-Ярого», або „Ярого-Коновальця"».

І це ще не все: «Р. Ярого з різних боків підозрювали у розвідувальній діяльності на користь іноземних розвідок – англійської, польської, німецької. Згідно з німецькою оцінкою, він працював на Англію проти нас, а потім там його потурили…Він тепер злиться на Англію і прагне помститися, зайнявши місце в офіційних німецьких органах».[102]

Така от картина.

Історія убивства колишнього австрійського офіцера, полковника в армії, Гетьмана Павла Скоропадського, на той час – політичного вигнанця та литовського громадянина, написана і давно, і ґрунтовно. Намальовані якщо не всі, то майже всі деталі. Всі подробиці систематизовані та проаналізовані. Всім охочим ознайомитися з картиною в цілому та дізнатися щонайменші деталі з чистим серцем можу рекомендувати розвідку Анатолія Кентія[103] – чи не найґрунтовніший, на мою думку, аналіз українського політичного емігрантського середовища 20 – 30-х pp. XX ст.

Після ганебної поразки у так званих «національно-визвольних змаганнях 1918–1920 pp.» (про всі подробиці яких можна дізнатися з розвідок «Проект „Україна"»: «Спроба Павла Скоропадського» та «Проект „Україна"»: «Крах Симона Петлюри») Коновалець та група австрійських старшин галицько-українського походження об'єдналися в Українську військову організацію.

Вона функціонувала