С. Дж. Кінкейд - Діаболік

зручно і, здавалося, навпаки, бажало побачити мене засоромленою. Саме тому я не збиралася виправдовувати їх очікування.

— Ти дуже гарна, — видихнув Салівар.

— Так, у тебе чудове тіло, — мовила Дівайні.

— Я знаю, — відповіла я.

Вони із Саліваром зайшлися сміхом.

— Подумати тільки, — протягнув Салівар, — увесь минулий місяць ми провели в очікуванні моменту, коли зможемо прийняти ванни в компанії сором’язливої й невинної дівчини Імпірінс, але поглянь, кохана, вона навіть не зашарілася.

— Але вона все ще цнотлива, — відповіла Дівайні задоволеним голосом. — Я впевнена в цьому. Домітріани обмінялися поглядами, значення яких я не зрозуміла.

Мені було цікаво почути, що вони очікували на прибуття Сайдонії. Я не розуміла, що такого важливого в цих ваннах, і чому вони настільки відчайдушно прагнули познайомити її з ними. У цій ситуації я могла лише підіграти їм.

Вода була густою, мулистою й піднімала мене на поверхню, змушуючи лягти на спину. Вологість повітря була настільки високою, що я відчувала себе липкою і мокрою що під водою, що над нею. Я побачила шматок яскраво-блакитних небес над нашими головами, який був схожий на безхмарне небо, і змусила себе дивитися в цю точку невідривно, щоб звикнути до відкритого простору.

Дівайні спостерігала за мною з посмішкою.

— Які твої перші враження від Імператорського Двору, Вельмишановна Панно Імпірінс?

— Занадто людно, Ваше Високопреосвященство, — чесно відповіла я.

— Ви абсолютно ізольовані від людей у вашій частині Галактики, чи не так? О, мабуть тобі все здається дуже дивним.

Я вхопилася за борт басейну. Дівайні з Саліваром із жадобою їли мене очима, нагадуючи котів, які граються з мишеням, перш ніж його з’їсти.

— Це питання звички, — обережно зауважила я. — Це ваш корабель?

— О, «Тігріс» належить нам, але тобі тут завжди раді, — відповіла Дівайні.

— У будь-який час, — підтвердив Салівар, посміхаючись.

— Соляні ванни — це моя ідея. Якось я відвідала колонію, де в морі було стільки солі, що люди лежали на поверхні води, як на траві, тож я сказала...

— Вона сказала: «Салівар, ми обов’язково повинні заволодіти цим.», — продовжив Салівар.

Дівайні захихотіла.

— Саме так, і тоді він запитав: «Ти хочеш відмовитися від космічних подорожей заради життя на планеті?». — А я відповіла: «О зорі, звісно ні.».

— Ось, що ми маємо в результаті. — Салівар обвів рукою приміщення. А потім повторив цей жест і дістав глечик із заростей.

Я насторожилася. Мені було цікаво, що вони замислили. Невені Сагну попереджала, щоб я не пила їхнього вина. Певна річ, у нього підмішали... щось.

— Дійсно, це була одна з наших найкращих ідей, — зауважив Салівар, наповнюючи чашу вином і вручаючи її дружині.

Вона посміхнулася мені і її очі блиснули, коли вона піднесла чашу до губ, але ковтка не зробила. Це я помітила.

Салівар налив ще одну чашу і простягнув мені. Я подивилася на темно-червону рідину, розмірковуюючи, що в неї підмішали.

Подружжя не мало наміру отруїти мене, але вони, без сумніву, прагнули опоїти мене. Сутера ну Імпірінс розповідала, що при Дворі є любителі познущатися над новоприбулими, які ще не звикли до вживання інтоксикантів. У напій додавали краплину галюциногену або речовини, що спричиняє стан ейфорії, а потім спостерігали, як новачки шиються в дурні. Це був простий спосіб оживити вечірку і скоротати години дозвілля.

Мені потрібно було швидко визначити, яку саме речовину підмішали у вино, щоб зрозуміти, яку реакцію належить зобразити.

— Чаша вина і відпочинок у соляних ваннах під блакитним небом — і всі проблеми зникнуть, — додала Дівайні і ще раз піднесла чашу до губ, але знову не ковтнула.

Я уважно за ними спостерігала.

— Ви маєте рацію, — я пригубила з келиха.

Я відчувала легке запаморочення через вологість і спеку, але що б вони не домішали у вино, воно пройшло через мій організм, не спричинивши жодного ефекту. Я зробила ще ковток, намагаючись вловити і розпізнати легкий присмак цитрусових. Ми із Сайдонією спробували таку величезну кількість наркотичних речовин під керівництвом Сутери, що я однозначно мала куштувати цей наркотик раніше. Тим часом подружжя продовжувало підтримувати світську бесіду:

— ...служби тут грандіозніші, ніж будь-де у всій Імперії...

— Чи доводилося тобі коли-небудь бувати на планеті, моя люба? О, воно того варте. Так багато людей зневажають планетарне існування. Вони говорять, що життя за законами гравітації лише для Ексцесів, тим не менше, я знайшла в цьому свої принади.

— ...шкода, що твої батьки не змогли приєднатися до нас, але ми бажали зустрітися з юною Сайдонією Імпірінс...

Коли я знову піднесла напівпорожню чашу до губ, Салівар зайшовся сміхом і підійшов до мене, щоб пригубити вино з чаші у моїх руках.

— Ти випила все швидше, ніж ми очікували. З тебе досить!

— Так, ми дещо підмішали у твій напій, — сказала Дівайні, — але нам не потрібно, щоб ти впала в кому.