Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Розділ 21

Та пішов він цей козел!

"А ти куди намилилася?" - резонне питання з боку внутрішнього голосу, оскільки й справді куди я? Якщо не збираюся відвалити пристойну суму коштів за таксі, чи то не пертися серед ночі по трасі в напрямку додому, то і йти нікуди. 

Не твоє діло!

"Взагалі то моє. Якщо не забула, то ми досі працюємо в парі, а піруети між палатками, з високою піднятою головою, навряд чи хтось оцінить за адекватність."

Нічого страшного! Нам ніхто не потрібен!

"Наше житло це набір з лайна та палок. Палки до того ж зломлені. Можливо, трішки прикрутиш свій запал?"

А чого він?

"Хто?"

Він! Ти знаєш хто!

"Ти про таємного красунчика під іменем Антон?"

Про х...йунчика!

"А, отже, про нього. А що він зробив, що ти так збісилася?"

А ти типу сліпий та не бачив? 

"Це ми зараз про те зближення, яке відбулося в палатці?"

Про те, що було після!

"Тобто зближення сподобалося?"

Ні!

"Але претензій не маєш?"

Гівнюк! Ось ти хто!

"Зате не брехун, який бреше самому собі"

- Агов, пані рибачка, - ще один гівнюк! Та ще й простягає свої руки до мене! 

- Відчепися! - Різким рухом руки скидаю кочережку мужика зі свого зап'ястя, пропалюючи його нищівним поглядом. Роблю при цьому відразу дві помилки. Ризикую знову увагу всього табору привернути до нашої гарячої парочки. І провокую цього Антона, від якого незрозуміло що можна очікувати наступної миті. Може як і відвалити, так і десь затиснути, тепер вже довівши розпочате до кінця.

- Здалася ти мені, щоб я до тебе чіплявся! - Чуєш, ти, внутрішній вилупок, де ти там заховався? Хто там вякав про брехуна? Хочеш сказати, що цей персонаж зараз максимально чесний? Що він не проявляв до мене надмірної уваги? - Йди ту луску від матраца віддирай! Я не збираюся спати у водному світі.

- От нехай твоя Кароліна приходить і віддирає!

"Окей, забираю свої слова назад. Ти не брехуха, ні, ти ідіотка, бо хто сповна розуму міг так здати себе з нутрощами?"

- Переймаєшся, що після я віддеру цю Кароліну, а не тебе?

Є щось таке, що я можу промовити, при цьому не побавивши цього індика?

- Не смій мене порівнювати з якоюсь своєю дівкою! Я тобі не Кароліна! - Сміливо? Так!

"Безглуздо? Очевидно!"

- Маєш рацію, ти не Кароліна, якби Кароліна так нахабніла, я б давним-давно надавав їй по дупі ремнем.

- Так ти ще і збоченець плюс до всього?

"Ти точно ідіотка! Якого так волати?"

А нехай народ знає! Нехай буде в курсі того, з ким перебуває в одному таборі. Тому я з посмішкою приймаю той факт, що вже декілька пар очей з цікавістю поглядають на цього чоловіка.

- Ні, - і ні щоб збентежитися, подумати про свою репутацію, так ні, цей Антон спочатку вкотре демонструє свою широку посмішку, а після нахиляється ближче, до мого вушка, - але для тебе можу зробити виключення, красуне.

- Дякую, але відмовлюся.

"Та, може, він злегка прикладеться ременем до попки? Може, і не буде ні крапі боляче? А що як це ми збоченці, і нам таке до вподоби, як ми дізнаємося, якщо не спробуємо?"

Нікому внутрішній голос в оренду не потрібен? Будьте певні - сторгуємося, знайдемо спільний знаменник, тільки укладаємо договір із зобов'язанням викупу після закінчення оренди, бо цей жилець мені добряче набрид! Так і проситься на вихід!

- А тепер серйозно - чого ти збісилася? Ревнуєш?

- Ще чого! Мені плювати, з ким ти водишся!

"Прямо плювати-плювати?"

Прийму в дар! Звертайтеся! Каструля в подарунок! Зможете його туди запихати та кришкою прикривати, коли занадто багато буде теревенити!

- Плювати, кажеш? - Гівнюк! Не вірить. Ставить під сумнів мої заперечення. - Ну, ну, хай буде так. Тоді що? Невже ці дні?

- А чого ти притирався до мене там? - Тицяю пальцем на місце, де стався замах на мою п'яту точку, намагаючись хоч трішки засоромити цього мерзотника! Має ж бути в нього хоч якась совість?

- Тобто за намагання допомогти я ще й отримую наганяй?

Актор. Чому не дописали цю чесноту в резюме цього Дякова Антона Федоровича?

- Ще розплачся і скажи, що там, - пальцем в повітрі обводжу контур, вказуючи на нижню частину чоловіка, - нічого не спрацювало, коли ти до мене притискався?

- Спрацювало, - що ж, я знала, що нахабності цьому чоловіку не запозичувати, та щоб її було таке достобіса, що й на інших вистачить? - Мобільний. Який задзвонив і по якому я розмовляв. З Кароліною, як встигли підслухати твої прекрасні вушка.

- Я не підслуховувала!

"Ну, хіба трішки? Одним вушком?"

- Як скажеш, ні, так ні. Ти чесна дівчина і тобі можна довіряти, вірно?

- Так! - Та я ангел во плоті, просто не літаю.

"Бо ріжки тягнуть додолу?"

- Отже, ти кажеш тільки правду, так, Вероніко?

- Так, Антоне, - тугий, скоріш за все, якщо з першого разу не зрозумів. Тугий, нахабний збоченець! Кому як не мені міг дістатися такий екземпляр?

- Виходить, і про критичні дні правда?

"Туга ти, а цей хитрий лис тебе облапошив"

- І нам вночі ніхто та ніщо не завадить?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍