Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти авгур? — перервав бог.
— Т-так, мій володарю.
Марс дістав сувій з-за пояса.
— Є в когось ручка?
Легіонери витріщились на нього.
— Дві сотні римлян, і в жодного немає ручки? — Марс зітхнув. — Гаразд, грець із ним!
Він закинув гвинтівку за спину і дістав ручну гранату. Над натовпом здійнявся лемент. Але граната перетворилась на кулькову ручку, і Марс почав писати.
Френк витріщився на Персі круглими очима і майже нечутно прошепотів:
— Твій меч теж може перетворитися на гранату?
— Ні. Замовкни, — так само відповів Персі.
— От! — Марс закінчив писати і жбурнув сувій Октавіану. — Пророцтво. Можеш покласти його до книг чи вигравірувати на підлозі, мені байдуже.
Октавіан прочитав пророцтво.
— Тут написано: «їдьте до Аляски. Знайдіть Танатоса і звільніть його. Поверніться до заходу сонця двадцять четвертого червня або помрете».
— Так, — промовив Марс. — Усе зрозуміло?
— Але, володарю... зазвичай, пророцтва незрозумілі. Вони мають форму загадок. Вони римуються, і...
— І? — Марс з байдужим обличчям зняв ще одну гранату з пояса.
— Пророцтво зрозуміле! — оголосив Октавіан. — Оголошено пошуки!
— Чудова відповідь. — Марс постукав гранатою по підборіддю. — Так, що там ще було? Було ще дещо... А, так.
Він повернувся до Френка.
— Ходи-но сюди, малий.
«О, ні», — подумав Френк. Підпалена паличка в кишені наче поважчала. Ноги ледве ворушились. Його охопило страшне передчуття, гірше ніж у день, коли біля їхніх дверей з’явився той офіцер.
Він знав, що зараз станеться, але не міг цьому завадити.
Проти своєї волі Френк ступив крок уперед.
Марс ошкірився.
— Ти чудово попрацював на стіні, малий. Хто судив цю гру?
Рейна підняла руку.
— Ґав не ловила, суддя? — запитав Марс. — То був мій малий. Перший видерся на стіну, вирвав перемогу для своєї команди. За таке тільки сліпий медаль не дасть. Ти ж не сліпа, ні?
Обличчя Рейни було таке, наче її змусили проковтнути мишу.
— Ні, володарю Марсе.
— Тоді подбай, щоб він отримав «Муровану корону», — наполегливо промовив Марс. — Оце мій малий! — заволав він на легіон, на випадок того, що хтось ще цього не розчув. Френк був ладний крізь землю провалитися.
— Син Емілі Чжан, — продовжив Марс. — Вона була чудовим солдатом. Чудовою жінкою. Цей малий Френк довів сьогодні, що теж чогось вартий. З минулим днем народження, малий! Час тобі перейти на справжню чоловічу зброю.
Він жбурнув Френкові свою гвинтівку. Якусь мить Френк уважав, що вона його зараз розчавить, але зброя в польоті почала змінювати форму, стаючи меншою і тоншою. Коли Френк спіймав її, це вже був спис. Ратище було з імперського золота, а дивний наконечник скидався на білу кістку і спалахував примарним світлом.
— Кінець виготовлений з драконового ікла, — промовив Марс. — Ти ще не навчився користуватись здібностями своєї матері, еге ж? Ну що ж... цей спис тебе підстрахує, поки не навчишся. Він має лише три заряди, тож користуйся ним розумно.
Френк нічого не зрозумів, але Марс, вочевидь, не збирався нічого роз’яснювати.
— А тепер до справи. Пошуки очолить мій малий, . хіба що хтось заперечує.
Авжеж ніхто не промовив жодного слова. Але багато таборян дивилися на Френка очима, сповненими заздрості, злості й обурення.
— Можеш узяти із собою двох товаришів, — продовжив Марс. — Такі правила. Один із них має бути цей малий. — Він указав пальцем на Персі. — У подорожі він навчиться поважати Марса або помре під час спроби зробити це. Щодо другого супутника — мені байдуже. Бери кого заманеться. Можете влаштувати дебати в сенаті. Ви це вмієте.
Постать бога замерехтіла. У небі спалахнула блискавка.
— Кличуть, — промовив Марс. — До наступних зустрічей, римляни! Не розчаруйте мене!
Полум’я охопило бога, і за мить він зник.
Рейна обернулась до Френка. На її обличчі були водночас і подив, і відраза, наче вона врешті-решт проковтнула ту кляту мишу. Вона здійняла руку в римському вітанні:
— Аве, Френку Чжане, сину Марса.
Весь легіон повторив за нею, але Френк більше не жадав їхньої уваги. Бездоганний вечір було зіпсовано.
Його батько — Марс, бог війни. І він відправляє свого сина на Аляску. Тому на свій день народження Френк отримав спис і смертний вирок.
XIII Персі
Персі спав як жертва Медузи торгони — інакше кажучи, як камінь.
Він не робив цього у безпечному та зручному ліжечку відтоді... що ж, він навіть не пам’ятає відколи. Незважаючи на шалений день і безліч думок, що вирували в голові, тіло взяло гору та наказало хлопцеві: «Спи».
Авжеж, він бачив сни. Він завжди бачив сни, але вони проминали як розпливчасті картинки у вікні потяга. Він бачив кучерявого фавна у рваному одязі, який намагався його наздогнати.
— У мене нема дрібних грошей, — кричав Персі.
— Що? — запитав фавн. — Ні, Персі. Це я, Гровер! Залишайся на місці! Ми незабаром тебе знайдемо. Тайсон близько... принаймні ми вважаємо, що він найближче. Ми намагаємось визначити твоє місце знаходження.
— Що? — крикнув Персі, але фавн зник у тумані.
А за мить поруч із ним уже бігла Аннабет.
— Дякувати богам! — крикнула вона, простягаючи руку до нього. — Ми шукали тебе місяцями! З тобою все гаразд?
Персі пригадав, що говорила Юнона — «місяцями він дрімав, але тепер прокинувся». Богиня навмисно його приховувала, але навіщо?
— Ти справжня? — поцікавився він в Аннабет.
Йому відчайдушно хотілось у це вірити. Груди стискало так, наче на них стояв слон Ганнібал. Але обличчя дівчини почало зникати. Вона вигукнула наостанок:
— Залишайся на місці! Так Тайсону буде легше тебе знайти! Залишайся там, де ти зараз!
Вона зникла. Картинки прискорились. Персі побачив величезний корабель у сухому доці. Побачив робітників, які завзято завершували роботу над корпусом. Хлопця з паяльною лампою, який зварював бронзову драконову голову з носом корабля. А потім бога війни, який наближався до нього по хвилях з мечем у руці.
Зображення, змінилось.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син Нептуна, Рік Рірдан», після закриття браузера.
