Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

Жителі Алісії — невеликої області на півночі, ніколи не робили доносів на своїх на відміну від інших. Але навіть тут якщо й залишилися ті хто володіли магією вони воліли її приховувати.

Альбрехт сидів за столом поряд з дружиною та усміхався. Які б труднощі його не чекали він вже не боявся їх. Сьогодні розпочався новий етап його життя. 

Музиканти грали до самого вечора. Через декілька чарок Альбрехт погодився до них приєднатися на одну пісню. Гості у захваті загомоніли. Далі йому не дали сісти, повівши у танок. У жвавому танці поряд час від часу з'являлася Адалін. Дівчина сміялася, а її каблуки вистукували по кам'яним плиткам, якими була вимощена площа. 

Ось тільки вони хапалися за руки та кружляли, а ось їх підхоплювали інші партнери. 

Пройшов деякий час коли Альбрехт сів на лаву поруч з такою ж розпашілою від танців дружиною. Гості продовжували святкувати, наповнюючи площу своїми голосами. Ада втомлено посміхнулась, поклавши йому голову на плече.

Коли сонце тільки почало сідати за горизонт до пари підійшов жрець разом з батьками Адалін та матір'ю Альбрехта. 

Час наближався. Піднявшись з-за столу вони рушили слідом за ними до будинку який для них вже підготували. Там, згідно зі звичаєм, мав відбутися перший їхній нічний союз — консумація шлюбу. 

Тиша повисла в повітрі, але у ній не було напруги.

Альбрехт, притримуючи руку дружини, відчув, як серце його забилося частіше. Вони увійшли в будинок, і за ними закрилися важкі дубові двері, залишивши гомін свята далеко позаду.

* * *

Від площі доносилися голоси та дзвін посуду. Кірт усміхнувся, зістрибнувши з коня. Навчання вже добігало кінця, скоро його повинні були відправити на місце служби. Йому вдалося домовитися про відпустку на декілька днів, щоб побачитися з дружиною та завітати на весілля друга.

Як би не поспішав, він доїхав до Рамплуру тільки під вечір. Прив'язавши коня, хлопець пішов туди де гуляли містяни. Здається лиш декілька місяців тому на цьому самому місці було його весілля. 

Впіймавши у натовпі погляд Пауліни, він швидким кроком попрямував до столу. Вона єдина знала, що він мав приїхати та чекала на нього. 

Підійшовши, він притиснув дружину до себе та спрагло поцілував. І лиш після його долоні опустилися їй на живіт. Він вже був добре помітний. Вони так поспішали з весіллям через вагітність Пауліни. Кірт навіть ні хвилини не роздумував тоді коли дізнався, що у нього буде дитина.

— Як ви? — його погляд схвильовано блукав її обличчям.

— Усе чудово. — на трохи втомленому обличчі сяяла усмішка. — Вже почав штовхатися. 

— А де Альбрехт. — нарешті згадав Кірт про друга на весіллі якого всі гуляли.

— Там. — дівчина хитнула головою. — Вже довгенько немає. Десь годину, не менше.

Кірт відкинувши голову розсміявся, привертаючи до себе увагу. 

— Ну Альбрехт. Ну тихоня. — хлопець підморгнув до дружини. — Встигнуть ще намилуватися. Піду порушу його ідилію.

Пауліна пирхнула, похитавши головою. Зупиняти його вона не стала. 

Будинок стояв трохи в стороні від площі. Кірт загепав ногою у дерев'яні двері.

— Друже!!! Ти там не заснув?! До тебе гості! 

Через декілька хвилин Альбрехт відкрив двері. Побачивши на порозі друга він завмер з відкритим ротом, а потім радісно вигукнув.

— Кірт! Я не чекав, що ти зможеш приїхати! 

— Я ж не міг пропустити весілля кращого друга. — хлопець обвів його вивчаючим поглядом та схвалено покивав головою. 

Альбрехт зашарівся, спробувавши пригладити розкуйовджене волосся пальцями.

— Ти на довго? 

— Після завтра до обіду вже треба бути у фортеці Іриней. Не буду вам заважати. Піду до всіх. — поплескав друга по плечу Кірт.

— Ми скоро прийдемо. 

Закривши за другом двері, Альбрехт повернувся у кімнату до Адалін. Дівчина вже сиділа на ліжку та переплітала косу.

— Кірт приїхав. — дурна посмішка з’явилася на його губах.

— Я чула.

Через п'ятнадцять хвилин вони повернулися до інших. Кірт до того часу сидів за столом поруч з Пауліною та за обидві щоки наминав рагу з кролика.

__________

Дорогі читачі, це новий розділ доданий під час редагування. До цього весілля Альбрехта описано не було. Але я обіцяла це додати. У наступних книгах воно вже згадується)