Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

За парканом кілька разів майнула русява голова бортника, якого на весілля не запрошували, втім, як і половину гостей. Коти, що перемістилися з-під вікна на дах сусіднього будинку, вили на різні голоси, намагаючись перекричати співи дівчат. Потім дівок замінив нетверезий тип з музичним інструментом і став фальшиво, зате в такт котам, співати, як гарна наречена.

П'ята сорочка поступово наближалася. Спочатку метафорично, а потім її почали урочисто нести вулицею, під собачий гавкіт і дитячий сміх. Піднісши до воріт, тітки змусили Томію вийти з-за столу та особисто налити всім гостям вина. Гостей було багато, вина мало і трапилася невелика затримка.

А Томія все не могла вигадати, як же втекти. Хоч бери та дах обрушуй, разом із котами. Або підпалюй щось.

Звідкись прикотили ще одну бочку з вином. Високий хлопець урочисто витяг пробку і вставив краник. Томія не менш урочисто і дуже повільно підійшла, гарячково винаходячи плани втечі один тупіше іншого. І тут по всьому селу загавкали пси. А ще зліва хтось став тоненько, але набагато приємніше ніж дівчата співати.

Частина гостей чомусь захвилювалася, і стала схоплюватися з місць, інша частина здивовано витріщалася навкруги. Пси не заспокоювалися. Десь недалеко заголосила якась жінка, а чоловічий голос велів їй не висуватись. Потім через паркан перемахнув кінь, шарахнувся вліво-вправо і помчав на старостин город, знісши хистку хвіртку-плетінку, що не пускала туди курей. Міха від такого нахабства навіть вставати почав. І першим побачив як незнайомих хлопців, що забігають у його двір двір, так і їжаків, що мчали за ними.

— Отак оказія! — з нетверезим захопленням сказав володар музичного інструменту, заліз на стіл і, бадьоро перебравши струни, почав співати щось веселе.

Міха голосно вилаявся, весілля явно йшло не за планом.

Тітки випустили п'яту сорочку і з вереском розбіглися в різні боки.

Один із незнайомих хлопців завмер посеред двору і чомусь дивився на Томію.

Інші промчали повз нього, а потім на котячий манер злетіли на ганок, з нього залізли на дах, де й залишилися, мабуть, вирішивши перепочити.

А Томія ляснула себе по лобі долонею, відірвала здивований погляд від їжаків і пірнула під стіл, зрозумівши, що кращого моменту для загадкового зникнення не буде.

І ілюзія у неї вийшла стерпна. І під лавкою вона проповзла дуже спритно, а потім під ганком, прослизнула в тіні під стіною і легко перемахнула огорожу, що відокремлювала двір від городу. Щоправда, коня там уже не було. Тому тікати довелося на своїх двох, намагаючись не зважати на шум за спиною, хоч і було дуже цікаво.

Втім, обернутися, мабуть, таки було варто. Тоді б вона напевно побачила, що один із хлопців, що сидять на даху, здивовано дивиться їй у слід. І маскуюча ілюзія йому зовсім не заважає.