Кетрін Сі - Наші розбиті серця , Кетрін Сі

Далі я дізналася, що Ейден знайшов Брітні ще декілька днів тому, та написав тільки вчора. Брітні відразу приїхала до лікарні. Також я дізналася, що вона підтримувала зв'язок з Емілією і збирала докази проти мого чоловіка. Сподіваюсь, тепер вже колишнього чоловіка. Це так дивно, я думала, що ніхто не підтримує мене, та вони самостійно збирали докази, щоб врятувати мене. Я така ідіотка. Поки я рятувала їх від лап Шона, вони намагалися врятувати мене. 

По обіді до мене прийшла мама, вона була стурбована. В руках вона тримала пакет з персиками, які я не люблю і вона мала б це знати. 

– Мені шкода.. 

Це було найперше, що вона сказала, та я не знаю за що саме вона вибачилася. 

– Навіщо прийшла? – Мій голос звучит грубіше, ніж я очікувала. 

– Ти моя донька..

– То ти тільки зараз це усвідомила? 

– Хейз…

– Я подаю на розлучення з Шоном, тож будьте готові залишитися без грошей його сім'ї. 

– Це тут до чого? Я хвилююся через тебе..

– Згадай, що ти сказала мені у саду в тому будинку. 

Мама мовчки стояла і згадувала. Її очі збігали і вона закрила їх. Згадала свої слова. 

– Не кажи мені про турботу, після таких слів. 

– Мені шкода. 

Мама чудово знає, що я не прийму її вибачення. Стільки років вона не проявляла турботу, а тут я потрапила до лікарні і вона тут, як тут. 

– Це тобі, – ставить пакет з персиками на стіл, – А я краще піду.

Я не стала казати, що не люблю персики, а просто спостерігала за тим, як мама виходить з палати. Як тільки вона вийшла, до мене зайшла Брітні з трьома паперовими стаканами.

– Я сподіваюся ти досі любиш жасміновий чай, бо я взяла тобі саме його.

– Так, люблю. – віддає мені стакан. – Дякую. 

– Завжди будь ласка. 

Брітні сіла на стілець, що стояв поруч з ліжком. Я мовчки дивилася на дівчину. Вона змінилася. Стала ще більш вродливою, а погляд такий, ніби вона нічого не боїться. 

– Так дивно.

– Що саме? 

– Ти шпигувати за мною, а я навіть нічого не знала. 

– Якби ти знала, то заборонила б мені… я пам'ятаю як ти силою відправила мене в рідне місто. – Обурено промовила подруга. 

– Я хвилювалася, що Шон може вбити тебе.

– Тому хотіла щоб він вбив тебе, Хейзел? 

– Я не хотіла.

– Тоді чому не пішла від нього?

– Через батьків.. я й за них хвилювалася.

– Бачила твою маму, вона навіть не впізнала мене. 

– Вона знову припадає до чарки.. вона й саму себе ледь впізнає. 

– А батько? Чому він нічого не робить? 

Кусаю губу і відчуваю металевий присмак у роті. 

– Я не знаю де він. Його розшукують за напад на людину. 

– Напад? – Доволі гучно перепитує і автоматично прикриває рот долонею. – Вибач, я доволі сильно здивувалася. 

– Я коли дізналася, то втратила дар мовлення. 

– Ні, я знала що твій батько трохи агресивний, але щоб він напав на когось… це дивно. 

– Після втрати бізнесу він дуже змінився.

Ми якийсь час мовчки п'ємо свої напої і здається ніби нам нема про що поговорити. 

– А ти як? Що в тебе нового? – Дивлюся на подругу. – А то все про мене, та про мене. 

– Ой, та що в мене, – робить паузу, – Я заміж вийшла і стала мамою. Нічого цікавого. 

– Ха.. смішний жарт. – дивлюся на її безіменний палець і бачу каблучку. – Або не жарт. 

Брітні мило посміхається, а я готова плакати через те, що пропустила весілля найкращої подруги.