Олег Петренко - Океанаріум, Олег Петренко

Мама:

- Люди самі не знають, чого хочуть, от і бігають у житті з одного місця в інше, а сом народився сомом і знає, що цьому насправді потрібно. Він знайшов своє місце і йому все подобається. Так і люди коли знаходять своє місце, то їм тоді починає все подобатися.

У нас завжди є вибір але постійно і чомусь його змінюємо. Ми, люди, можемо йти туди куди хочемо і та ж робити все що ми хочемо, а в сома життя зовсім інше. Він обмежений у своїх можливостях і можливо вони через це щасливіші ніж люди. Якщо у нас було менше вибору то скоріше за все ми також були щасливими і не бігали по життю з одного місця в інше. У нас більший вибір і ми не знаємо чого хочемо.

Дівчинка, і одразу відповіла:

- Як це так? Тут нічого такого немає. Вони живуть в океані та річці. У них теж є вибір.

Мама:

- Ні. У них менший вибір. Можливо цього навіть і немає. Вибір може зіпсувати життя і ніколи не знаєш який вибір правильний, а який ні. Важко знати і напевно що твоє, а що ні.

Дівчинка подивилася на маму і запитала:

- Як це так?

Мама:

- Це прості речі. У світі людей стільки всього і багато всього, що люди завдяки своїм можливостям можуть піти куди завгодно і робити все що завгодно, але не завжди це потрібно робити, адже це також вибір і не відомо, що трапиться з людиною, коли вона зробить свій вибір і як зміниться її життя. Можливо вона не стане щасливою і почне страждати, а сому нічого не потрібно і не потрібно робити вибір, адже все що йому необхідно так це затишне місце на дні акваріума і смачний обід, а люди постійно щось шукають і кудись поспішають, а сом ні. Він знає що йому потрібно.

Сом почув слова дівчинки та мами і сказав:

- Так, це правда. Ви люди самі не знаєте чого хочете і постійно маєте вибір і не відомо, який правильний вибір ви робитимете, а в мене немає вибору і я насолоджуюся тим, що маю і я щаслива риба, яка не шукала своє місце в житті, а місце мене саме знайшло.

Мама:

- Іноді не вистачає життя, щоб зробити правильний вибір. Їх дуже багато і ніколи не знаєш де потрібний вибір. Їх набагато більше ніж ми можемо собі уявити.

Дівчинка подивилася на маму:

- Нічого собі. Я про це не знала. Мені що також доведеться в житті робити свій вибір.

Мама дівчинки відповіла:

- Прийде час і тобі також доведеться робити вибір, але ніколи не поспішай. Всьому свій час можливо як у цього сома вибір сам тебе знайде і це буде правильний вибір.

Дівчинка тихо сказала:

- Мабуть, таке життя. Люди завжди роблять вибір, а не вибір вибирає їх.

Мама дівчинки:

- Люди відрізняються від усіх морських істот. У них зовсім інше життя. Люди знайшли спільну мову, люди побудували цей світ у якому ми зараз живемо. Подолали багато труднощів і продовжуємо жити в цьому світі. Кожен отримав можливість розвиватися і бачити цей світ по іншому. Спілкуємося один з одним різними мовами і розуміємо один одного. Жити в злагоді та допомагати один одному. Разом досягли багато спільних цілей і продовжуємо співпрацювати та далі будувати наш світ. Живемо окремо і разом. Любимо одне одного і радіємо разом життю.

Сом почув слова мами дівчинки і тихо сказав:

- А в нас що не так усе було. Якби ми б одне одного не розуміли, то не відомо де б я зараз був і що було з нашим морським світом.

Дівчинка подивилася на матір:

- Попри те, що я нічого не знаю про життя і цей світ, і чомусь я все розумію.

Мама:

- Чомусь люди схожі на цих рибок, які живуть в акваріумах. Чому? Я не знаю. Це кумедний світ. Наш розум дав на те, що ми маємо, а маємо ми дуже багато і все знаходиться навколо нас. Все те, що ми самі зробили.

Дівчинка:

- Розумію. Я дещо розумію.

Мама подивилася на дівчинку:

- Це дуже добре. Але нам ще потрібно подивитися на інших морських істот. Не будемо затримуватися і підемо подивимося на інших рибок.

Батько дівчинки підійшов до дівчинки і з посмішкою сказав:

- У нас є руки і ноги і хто як хоче, а я побіг далі, - батько голосно засміявся і насправді як дитина побіг далі розглядати різні акваріуми.

Дівчинка посміхнулася і побігла до хлопчика, а мама дівчинки залишилася стояти біля акваріума й уважно подивилася на рибку з великим хвостиком та посміхнулася.