Родослав Світланін - Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін

 Пройшовши Київ, шестиметрова хвиля понеслася вниз по Дніпру, продовжуючи змивати котеджні селища та елітні дачі. За чотири години після початку катастрофи хвиля досягає греблі Канівської ГЕС, яка витримує гідроудар, проте вода переливається через дамбу, спричиняючи різке підвищення рівня в Кременчуцькому водосховищі. Через п'ятнадцять хвилин підвищення рівня з боку Києва гребля в Каневі не витримує і дає тріщину, вода розриває бетон та величезним водоспадом крізь ущелину, що з'явилася, прямує вниз, створюючи нову високу хвилю, яка, змиваючи береги Дніпра, змивала і села, розташовані уздовж них, зокрема й кладовища, в більшій мірі розливаючись територією Золотоніського та Чорнобаївського районів. У Черкасах через сім годин після початку катастрофи вода повністю затопила район Митниця та Дахновський мікрорайон, у якому у приватних будинків залишилися видні тільки дахи. У Черкасах, Кременчуці, Кам'янському, Дніпрі, Запоріжжі та багатьох інших населених пунктах із можливих зон затоплення на той час тривала евакуація населення.

 Після Черкас п'ятиметрова хвиля прямувала у бік Кременчуцької ГЕС, у якої були відкриті шлюзи, і скидання води активно тривало, проте перший же удар хвилі, що набрав на просторі Кременчуцького водосховища потужне прискорення, миттєво зруйнував середину греблі, після перепаду рівня вже двадцятиметрова хвиля зносила все на своєму шляху в Полтавській області.

 Через десять годин після початку катастрофи в Києві вода сягнула свого максимуму, у деяких районах міста глибина затоплення становила до восьми метрів.

 Гребля Середньодніпровської ГЕС у Кам'янському також не витримала маси води, помноженої на прискорення, бетон дамби лопнув по швах. Вода миттєво опинилася на вулицях Кам'янського і рушила на Дніпро та Новомосковськ. Завдавши величезних збитків та руйнувань, забравши людські життя, величезна хвиля за короткий час досягла греблі ДніпроГЕС у Запоріжжі. Незважаючи на те, що вже під час нинішньої війни гребля піддавалася обстрілу, ДніпроГЕС витримав зустріч із "великою водою". Однак рівень води стрімко піднімався, і ще за вісім годин піднявся до критичної позначки 51 метр, гребля з гучним звуком дала тріщину, водоспад кинувся вниз, хвилі затоплювали вулиці Запоріжжя, які лежали в низині. Гребля продовжувала розриватися, хвилі, що вирували, зливалися в одну стіну і понеслися до сіл Балабине та Кушугум, повністю затопивши їх.

 Далі гігантська хвиля увійшла в низовину вже зниклого Каховського моря, і саме те, що водосховища вже не існувало, врятувало від затоплення міста Нікополь та Марганець, а також врятувало від катастрофи на атомній станції в Енергодарі, адже, як ми пам'ятаємо, аварію на японській Фукусімі спричинила гігантська хвиля. Виплеснувшись лише в районі Василівки, затопивши при цьому оборонні позиції російських військ, "велика вода" вклалася в межі колишнього Каховського водосховища, і стрімко понеслася до Херсону, та далі до Чорного моря.

 Таким видався важким та трагічним цей день. Скільки людських життів забрала "велика вода" ще тільки доведеться нам дізнатися...

 Родіон протягом дня постійно дзвонив Еллі, вона перебувала на зміні в лікарні й такої кількості поранених їй ніколи не доводилося бачити. Лікарні Києва були переповнені, тим, хто надходив, робили перев'язки просто в коридорах, де їх укладали на розкладачках. Крізь пережитий біль і сльози цього дня Елла згадала слова пророцтва Дорофія, які вони розшифрували, але запобігти апокаліптичним подіям виявилися не в змозі:

 «Високі хвилі обрушаться на все, що створила людина.

 Брудні хвилі й вітер із тих місць ще довго нестимуть

 Смерть, хвороби та руйнування...».