Мері Горн - Згадай, Мері Горн

- Як там твій готель? - спитав Стас.

- Думаю, до кінця тижня до проектую все. Я не думав, що вивчаючи економіку стану дизайнером.

- Я не думав що вивчаючи економіку стану приносити і відносити каву батька. - скривився Влад.

Я посміхнувся.

- Треба ж із чогось починати.

Невдовзі ми почали говорити про вже більш нормальну тему. Нові моделі машин та мотоциклів. Також про гонки. Я на них за весь час іще не був, тому планував повернутися але спочатку варто перевірити свій мотоцикл на справність. 

Ну, а коли хлопці пішли по третьому колу і пиво змінилося на взяту звідкись у моїй машині пляшку коньяку, я згадав що не відомо коли сховав її під капот машини, то розмова звелася до максимально близької.

- Жахливо бути тверезим серед вас. - сказав я перехиливши свою уже мінералку.

- Нічого. Я зразу сказав що Макс не з простих. Через пів року ще встигнеш напитися.

Я криво посміхнувся. Стас ані трохи не змінився. Як був оптимістом, таким і залишився.

- Як вам ідея спільного проекту? - раптом запропонував Влад.

- А чому ні? - відповів Віктор. - Ми ж банда! Чому нам не зробити щось спільне. Макс?

- Це було б чудовою ідеєю. Але думати над нею потрібно на холодну голову. Але думаю це чудова ідея.

Була четверта година перед ранком. Ми вже лежали на половину на покривалі а на половину на землі, котра була вкрита гілками та листям. Комахи, на зразок комарів здається випили всю кров. Але за те всі були щасливі.

- Слухайте, а хто з на перший одружиться? - спитав Стас при піднімаючись.

Я посміхнувся.

- Немає на кому одружуватися… - сказав Влад.

- Чому? Он Артем одружується.

- Це буде точно та, кого вибере батько. Ще з два роки якщо нікого не знайти…точно буде дівчина, яку бачив один раз.

Я посміхнувся.

- Натякаєш, що батьки через два роки вирішать помирати і потрібно буде гарантія на наступника? - спитав я повернувши голову трохи в сторону.

Ми лежали таким чином, що біля моєї голови була Влада, нижче на колінах голова Віктора а на його ж ногах ноги Стаса а голова хлопця на ногах Влада. Чотирикутник.

- Точно. Спочатку хочуть щоб стали наступниками фірм, а тоді і наступників мали.

- Давайте всі в один день заміж. - запропонував Віктор.

Я посміхнувся.

- Тобто, якщо Стас знайде завтра дівчину і захоче одружитися, а ти знайдеш через десять років то він чекатиме цього часу?

- Знаючи Стаса то в нього уже десята наречена буде. - засміявся Влад.

- Ні. Якщо ми всі знайдемо приблизно в один час. Це ж буде прикольно.

- Я ставлю ставку, що Макс першим одружиться. - сказав Стас.

- Поживемо побачимо. - відповів я.

- Ти навіть не заперечуєш .- сказав Віктор припіднявши голову. Наші погляди зустрілися.

- Життя неочікуване. Чому ж заперечувати?

Віктор опустився назад. Неочікуване…

- Вже опале листя, з вітром розмовляє. День тихенько догора…- у Стаса відкрилися здібності до співу?

- В сутінках стежина. Далеко десь зникає. Осінь золота пора… - підхопив Влад.

- Наче лист пожовклий вітром закружлялий, в світі заблукала ти.

Я вже не шукаю. Лиш в пам’яті гортаю. Для мене дорогі світи.

Восени. Заблукає слід кохання восени.

Восени догоряє зірка рання восени