Тетяна Олiйник - Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник

Частина 10

Вдома Максу вдалося розшифрувати послання Плохiша, в якому виявилося чимало помилок, але зміст був зрозумілий. У ньому йшлося: "Акторе, я хочу бути схожим на тебе". Ну що ж, Максу залишилося тільки німб на голову причепити, як малюють у янголів. Бути чиїмось кумиром - нелегке завдання, бо треба відповідати бездоганному образу, а він зовсім не був таким вже безгрішним. Чого тільки варта брехня другові... Утім, в цьому випадку було більше позитивних сторін.

Макс замислився, щоб такого цікавого придумати для ВIталiка для наступної зустрічі. У задумі він обвів очима кімнату і погляд його натрапив на детектор брехні, іграшку, привезену з Америки. "Та це ж чудова ідея! Перевіримо агента Плохіша на чесність!" - виникла в голові хлопчика хитра думка.

 

Наступного ранку Макс, як зазвичай, з'явився в агентстві. Він вручив повідець із Ремом агентові Домкрату, який займався його дресируванням:

- До зустрічі, агенте одна друга! Зустрінемося після тренування, - потріпав він за вуха улюбленого пса і вирушив до тренера Хука.

- Ну що, агенте 2601, сьогодні будемо відпрацьовувати прийом твоєї бабусі, - повідомив він, дивлячись на Макса з усмішкою.

Хлопчик знав, що вчинок його "бойової бабусі" став притчею для всього секретного офісу.

- Мені що ж, тепер жіночу сумку видадуть для захисту від шпигунів? - пожартував Макс, підтримуючи веселий настрій тренера.

- Ха-ха-ха! Сумка зовсім не обов'язкова! - розвеселився агент Хук. - Але опанувати цей прийом буде корисно. Особливо, якщо доведеться нейтралізувати ворога.

- Ви що ж думаєте, що я у свої дев'ять років зможу впоратися з дорослим чоловіком?

- Але ж твоя бабуся у свої шістдесят п'ять змогла?

На це нічого було заперечити. І Макс мовчки приступив до тренування.

- Так, агенте Актор, дивись уважно! У тілі будь-якої людини є больові точки. Якщо впливати на них, то можна перемогти будь-якого бугая. Звісно, якщо нанести удар несподівано, - пояснював тренер.

- Тобто, ви хочете сказати, що від маленького хлопчика ніхто не очікує удару? - уточнив Макс.

- Саме так. Ефект несподіванки відіграє тут важливу роль.

Актор з цікавістю слухав і запам'ятовував усі премудрості ближнього бою. Для нього стало новиною те, що больовими точками так само є коліна.

- Тренере Хук, невже тверде коліно може бути больовою точкою, від удару по якій противник отримає шок? - здивувався він.

- А ти згадай гарненько, чи бувало таке, що ти випадково вдарявся ліктем, і руку пронизував гострий біль, який довго не минав?

Макс пригадав, як колись бавився з Елкою і випадково зачепив ліктем одвірок. Тоді від болю він буквально зігнувся навпіл, не в силах стримати сльози, а турботлива сестричка притягнула свою валізку лікаря й одразу ж почала його лікувати, абсолютно не розуміючи важливості моменту.

- Ну так... Згадав. Було таке, - зізнався хлопчик.

- Так от, якщо правильно вдарити під коліно ногою, то ефект буде такий самий.

- Ого! - Максу не хотілося навіть уявляти ці больові відчуття.

Потім тренер Хук показав, як потрібно наносити такий удар. Актор старанно відпрацьовував техніку під його чуйним керівництвом до самого кінця тренування.

- Усе, агенте Актор, на сьогодні заняття закінчено, побачимося завтра, - попрощався тренер.

- Зачекайте, агенте Хук. А що ж робити далі, після удару по коліну? - запитав здивований Макс, явно не розуміючи сенсу цього прийому?

- А далі - бігти, що є сили! - вигукнув тренер і розреготався.

Макс застиг у здивуванні. Виявляється, битих півгодини від вчився просто тікати від небезпеки?!

- Хлопче, поки ти не подорослішаєш і не зміцнієш, існує тільки один засіб перемогти - це скоріше змитися з місця події. А щоб тебе не наздогнали, слід відволікти увагу противника і вибити його з колії. Ось для цього й існують подібні прийоми, — пояснив тренер.

- Це техніка відхилення від удару? - припустив Макс.

- Радше техніка втікання від удару, - знову розсміявся тренер і жартівливо вдарив кулаком по плечу хлопчика.

- Я зрозумів. А до чого ж тут моя бабуся?

- Так ось вона, доречі, і використовувала подібну техніку, відволікла увагу шпигуна, поки ти добував докази.

- А-а! Тепер зрозумів, - здогадався Макс.

- Жінки завжди відмінно володіють подібними прийомами, тому що не мають переваги сили перед чоловіком, - додав тренер.

 

Після тренування куратор повідомив несподівану новину:

- Наші агенти повідомили про те, що катер "Медуза" перетнув водний кордон Румунії і зараз перебуває в порту міста Рені.

Макс навіть підскочив на місці від хвилювання:

- Той самий катер із російським шпигуном?

- Так, так. Той самий, який ти зустрів у Греції, - відповів агент Бульдог.

- Оце так!

- Завдяки фотографіям, які ти тоді зробив, ми можемо відстежувати місцезнаходження катера за спеціальними програмами, що контролюють рух морських суден, - додав куратор.

- Агенте Бульдог, чому ж країни пускають до себе подібних особистостей? - обурився хлопчик.

- Бачиш, Акторе, влада поки що не може в чомусь звинуватити цю людину, тому що немає жодних прямих доказів, які б доводили її провину. До того ж, він напевно подорожує під іншим ім'ям.

- Як же так?! А українські діти? А передача секретної інформації? А отрута? - обурювався Макс.

- Шпигуни завжди працюють під прикриттям, тому практично неможливо зловити їх за руку. Цим і користуються шпигунські організації.

- Але ж ми усе знаємо! Ми ж бачили! - вигукнув Макс.

- На жаль, одні слова нічого не варті, потрібні прямі докази, - відповів куратор.

- Але ж він веде небезпечну гру. Чому не можна позбутися такого раз і назавжди?

- Ми не вбиваємо людей, якщо ти це маєш на увазі. Наше завдання - перешкодити їхнім підступним планам, - нагадав агент Бульдог.

- Але ж можна посадити його до в'язниці?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍