Йосип Сліпий - Спомини

мемуари під назвою “Я зроблю вас ловцями людей”: Stanislovas Kiškis. Aš padarysiu jus žmoniř tvejais. Kaišiadoris 1994. Помер у 1995 р. у Кайшадорісі.(обратно) 901

Це були Йонас Бальчунас, маріянин Пранас Рачунас та єзуїт Петрас Маркевічус (Jonas Balčiűnas, Pranas Račiűnas, Petras Markevičius). Про них Йосиф Сліпий згадує і у своїх “Споминах” (див. прим. 484–486 [у електронній версії — прим. 701-703. — Прим. верстальника]).

(обратно) 902

Франц.: “поважна кількість”.

(обратно) 903

Лат.: “Припавши до ніг”.

(обратно) 904

Лат.: “у свій час”.

(обратно) 905

Казенс очолював редакцію “Saturday Review of Literature” (згодом “Saturday Review”) протягом 30 років (1942–1972). Під його керівництвом цей часопис перетворився з невеликого літературного журналу накладом у 20 тисяч примірників на щотижневий форум ідей із накладом понад 600 тисяч.

(обратно) 906

Див., наприклад: The Modern Man is Obsolete (1945); Who Speaks for Man? (1953) та ін.

(обратно) 907

Про Національний комітет SANE див.: Milton S. Katz. Ban the Bomb: A History of SANE, the Committee for a Sane Nuclear Policy, 1957–1985. New York 1986.

(обратно) 908

Про Дартмутські конференції див.: James Voorhees. Dialogue Sustained: The Multilevel Peace Process and the Dartmouth Conference. Washington 2002.

(обратно) 909

Переклад зроблено за виданням: Norman Cousens. Improbable Triumvirate: John F. Kennedy, Pope John, Nikita Khrushchev. New York — Toronto 1972.

(обратно) 910

Фелікс Морліон (Felix Morlion, 1904–1987) — бельгійський домініканець, богослов-екуменіст, дипломат, соціяльний реформатор, президент міжнародного університету міжнародних студій та працівник секретної служби Ватикану. До 21 року життя був атеїстом, потім навернувся в католицизм, вивчав філософію та богослов’я в Лувенському католицькому університеті та в Домініканскому інституті в Ґенті, вступив у домініканський орден і став священиком. У 1932 р. заснував Міжнародний союз “Pro Deo”, покликаний пропагувати демократичні ідеї. Під час Другої світової війни працював у підпіллі, допомагаючи рятувати євреїв. Коли ґестапо призначило за нього винагороду в 1 мільйон доларів, утік через Іспанію до Нью-Йорка. У 1945 р. за підтримки папи Пія XII заснував у Римі Міжнародний університет соціяльних досліджень, з якого вийшло кілька прем’єр-міністрів та інших провідних діячів Італії. Служив приватним емісаром для п’яти пап, допомагав розширити можливості для діялогу між західними демократіями і країнами Східної Европи, старався зменшити напругу у відносинах між Сходом і Заходом. Виступав також як кінорежисер, написав низку сценаріїв для режисерів Ф. Фелліні та Р. Росселліні. Відіграв важливу роль у розв’язанні Кубинської кризи, звільненні митрополита Йосифа Сліпого та чехословацького архиєпископа Йозефа Берана, проклав шлях до підписання радянсько-американського договору про заборону ядерних випробувань, допоміг покращити відносини між Францією і Німеччиною, Китаєм і США. Помер 10 грудня 1987 р. в Нью-Йорку. Про нього див.: Tomaso Subini. La doppia vita di “Francesco giullare di Dio”: Giulio Andreotti, Félix Morlion e Roberto Rossellini. Milano 2011.

(обратно) 911

Про університет “Pro Deo” див.: Felix A. Morlion. L’université de la vie sociale et de l’opinion publique: les idées et la vie de l’Université internationale “Pro Deo”. Rome 1952.

(обратно) 912

21 листопада 1963 p. Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою проголосила 1965 рік “Роком міжнародної співпраці” й закликала держави-члени присвятити його заходам, націленим на поглиблення міжнародної співпраці та зменшення напружености.

(обратно) 913

Міжнародний геофізичний рік — міжнародний науковий проект, що тривав 18 місяців (з 1 липня 1957 до 31 грудня 1958 — період пікової сонячної активности). В рамках цього проекту 67 країн світу проводили геофізичні спостереження та дослідження за єдиною програмою та методикою під керівництвом спеціяльно створеного міжнародного комітету. Проведення Міжнародного геофізичного року сприяло потеплінню у відносинах між Сходом і Заходом. У рамках Геофізичного року запущено низку радянських та американських супутників, виявлено радіяційні пояси ван Аллена навколо Землі, відкрито підводні океанські хребти, зроблено важливі відкриття в царині тектоніки плит. У 1959 р. Міжнародний геофізичний рік був продовжений як Міжнародне геофізичне десятиліття. Докладніше див.: Ronald Fraser. Once Round the Sun: The Story of the International Geophysical Year, 1957-58. London 1957; Walter Sullivan. Assault on the Unknown: The International Geophysical Year. New York 1961.

(обратно) 914

Євген Федоров (1910–1981) — радянський вчений-геофізик, державний та суспільний діяч, полярник, академік АН СРСР, герой Радянського Союзу. Родом з м. Бендери (Придністров’я), закінчив Ленінградський державний університет (1932) і працював науковим співробітником полярних станцій (1932–1938). У 1938 р. вступив у КПРС та отримав звання Героя Радянського Союзу за мужність та героїзм у справі освоєння Антарктики. У 1938–1939 pp. очолював Арктичний науково-дослідний інститут. У 1939–1947 та 1962–1974 pp. був начальником Гідрометеослужби СРСР. Під час війни забезпечував метеоданими армію, авіяцію та флот, у 1943 р. отримав звання генерал-майора інженерно-технічної служби. У 1947 р. за вказівкою Сталіна був позбавлений військових нагород і звань та відсторонений від керівництва Гідрометслужбою СРСР за вироком т. зв. “суду чести” за “розголошення державної таємниці”, “плазування і раболіпство перед закордоном” (йшлося про передавання під час війни гідрометеорологічних даних англійцям та американцям). У 1947–1952 pp. завідував лабораторією атмосферної електрики в Геодезичному інституті АН СРСР, у 1952–1955 —