Горобчик-Кім, Нора Нойс - Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс

32.ГРЕГОРІ 
—...... Я сховався за Самантою. Пам’ятаєш коли я закрив будинок і не перевірив де ти, а ти була в альтанці і тобі довелося мене чекати надворі?
Мартіна кивнула в знак згоди. 
— Мій вовк в ту ніч хотів поставити  тобі шлюбну мітку. І я злякався. Адже вважав тебе недостойною носити мою мітку. Боги як я помилявся. — я взяв кохану за руку. 
— Вовк виявився мудріший за мене. Він ще тоді зрозумів, що ти наша. А я ні. Я готовий вимолювати твого прощення все  життя, лише дай мені шанс. 
- Ні. Я тобі не вірю. Та й не буде тобі щастя поряд зі мною, я приношу нещастя всім хто поряд зі мною з першого дня мого життя. 
- Ти про смерть мами, а що ти про це знаєш? 
- Ну мама померла народивши мене. Через мене. 
- Ні вона померла через те, що твій батько її забрав з дому малою, а коли помітив, що їй не підійшов клімат не повіз її назад. Ти знала,  що його попереджали, що їй потрібно дати час на відновлення після пологів. А він не послухав. Це халатність твого батька її вбила і покалічені тебе. Ти невинна. – проговорюючи це в слух я переконався , що  її родина повинна понести покарання за те що з нею зробили. І я їм помщуся. Але спочатку доб’юся прощення за свої вчинки.  
Донька так солодко спала на моїх руках, що відпускати її не хотілося, але у мене почали затікати руки. 
— А де її ліжечко? 
— У нашій з Любомира   спальні, — почуте принесло фізичну біль.
Але я не мав права висувати претензії і висловлювати незадоволення. Адже у моїй спальні теж жила інша, а Мартіні я рідко  дозволяв ночувати в ній і відправляв геть кожного разу після сексу. Як же я зараз про це шкодував. 
Переступивши  поріг її спальні, я відчув запах конкурента, але зціпивши зуби пройшов в середину. 
— Ось її ліжечко, — рукою Мартіна вказала шлях.
Але майже відразу після того, як я поклав Сніжану, вона прокинулася і почала плакати. 
Я пригорнув її до себе знову. І почав ходити по кімнаті з нею на руках.  
— Я піду у душ доки вона спить. А потім зміню тебе і ти сходиш.
Я спочатку навіть зрадів, мені було дозволено те, про що я мріяв, а саме залишитися поряд. Але радість продовжувалася  не довго, адже Мартіна вийшла з душу у одному рушнику і недовго думаючи, діставши з шафи піжаму, скинула його.  
Я повітрям подавився. Я на всі очі на неї дивився. Її фігура змінилася з того часу, як я її бачив востаннє. Груди стали дещо більші, а стегна ширші. А в іншому все ж така підтягнута та сексуально гарна. Вона мовчки вдяглася. 
— Щось нове побачив? Чого не бачив раніше? 
— А ти не могла б переодягтися у ванній? —  спитав я, сівши голосом. 
-— А навіщо? Ти нічого нового не побачив. Та й я багато разів перед тобою роздяглася.  
На цей раз я віддав  доньку  в руки Мартіні,  та мовчки побіг до ванної кімнати. Мені потрібен душ, причому холодний. Адже мій організм не аби як жваво відреагував на таке перевдягання. Холодний душ трохи допоміг, але не надовго. 
Спочатку я хотів одягти джинси, а потім вирішив пограти з коханою в її гру, і вийшов в рушнику, який пов’язав на стегна. 
Зайшовши до кімнати я помітив, що Маріна лягла біля доньки, яка вже лежала посередині ліжка. Тому я ліг з іншого краю так, щоб донька була між нами.  
— Ти зможеш мене пробачити? Ти скажи, я все зроблю, — говорив я і гладив доньку по животикові. 
— Їдь з відси. Я буду давати тобі спілкуватися з донькою, але пробачити не зможу. 
— Ти хочеш прожити з тим вовком все життя. 
—  Його звуть Любомир. І ні він колись зустріне свою істину і ми розійдемося. 
— Я не поїду. Я тебе доб’юся.
Ми лежали та просто говорили, я запитував її як вона жила без мене і як сюди потрапила. Мені було цікаво все, а головне я хотів дізнатися хто саме  її образив, щоб покарати всіх трьох. 
А ще я радів, що вона розповідала все так просто без страху. Просто розповідала. Натомість не задавала запитань. 
В результаті ми заснули. А прокинувся я різко  і  відчув  себе найщасливішим  вовком  у  світі, адже  біля  мене  мирно  спала донька  та  кохана  жінка. Я боявся поворухнутися, щоб не розбудити їх. А потім двері у спальню відкрилися і зайшов Любомир. Його паралізувало від побаченого. Постоявши так пару секунд, він кивнув мені, показуючи щоб я йшов за ним.