Аня Стар - (не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар

— Ти впевнена в цьому? — низько промовив він плутаним голосом. Редді важко дихав і дивився на неї з бурею в очах.

— Так, я впевнена, — прошепотіла Вікта у відповідь, вкриваючись рум'янцем збентеження. Скільки разів вони бачилися, три чи чотири, а він уже двічі встиг залізти до неї в труси, що абсолютно не відповідало її переконанням і ставленням до чоловіків.

На обличчі Фейта застигла кам'яна маска напруження, а вузькі штани чудово показували його ступінь збудження. Він скоротив відстань між ними, піднімаючи праву руку до її обличчя.

— Ти сама собі суперечиш... — очі уважно дивилися на подушечки вказівного і середнього пальців, які були з лишком покриті блискучим соком її збудження.

Вікторія зблідла, а потім почервоніла, як стигла полуниця, згораючи від сорому від його дій і слів. У хвилюванні вона швидко облизнула раптом пересохлі губи, почавши задкувати назад.

Редді не рухався з місця, шумно видихаючи через рот. Він прикрив очі, відкидаючи підстрижену чубок назад.

— Як довго ти ще збираєшся заперечувати... це?

Вона обережно відходила назад, спрямовуючи погляд зелених очей на стос паперів із книгами. Руки дівчини встигли застебнути ширінку і піджак. Дуже вчасно, цю божевільну ідилію порушила гучна поява ще однієї сумнівної парочки, яка зайшла в приміщення, тримаючись за руки. Хлопець і дівчина сміялися, не помічаючи гостро-розпеченої атмосфери.

Вікта скористалася цією слушною нагодою і швидко пішла, встигнувши взяти з собою тільки папку. Блокнот та енциклопедія залишилися в лабораторії, разом із молодим збудженим чоловіком.

Ісаєв телефонував йому вже двічі, але Редді не відповідав. Швидким кроком хлопець прямував у бік своєї кімнати в гуртожитку. Його охоплювала злість, однак цього разу на себе. Самобичуванням Фейт займався востаннє в далекому минулому, коли на підвищених тонах попрощався з батьком, звинувачуючи його в загибелі матері, після болісного розставання з Елізабет.

Тоді Редді був уразливий і слабкий, але й зараз йому хотілося розбити кулаки в кров, невпинно б'ючи невидимого ворога в стіні.

Він зачинив за собою двері, потираючи очі пальцями. У правій руці Редді тримав блокнот, залишений дівчиною.

"Якого біса?.."

Він давно відрікся від сентиментів у своєму житті, надаючи перевагу холодним реаліям. Однак від самого початку знайомства з цією буркотункою між ними назрівала якась реакція, наявність якої він уже не міг заперечувати.

Вікта залишила його запитання без відповіді, прекрасно знаючи, що все це правда.

І з цим потрібно щось вирішувати...

Фейт поклав блокнот на тумбочку поруч із ліжком. Не в його правилах лізти в чужі таємниці, хоча думки провчити цю відьму були дуже привабливі, як і фантазії, де вона така покірна й гаряча для нього. Тільки для нього одного...

— Твою матір...

Хлопець із видихом вилаявся, вкотре відкидаючи чубок назад. Він почувався підлітком, у якого почався пік гормонального дисбалансу. Тепер замість зважених роздумів і планів його ранок починався з дрочки в душі, та й вечір закінчувався тим самим.

Скидаючи одяг на ліжко, Редді усміхнувся, згадуючи зелені оченята, що горіли цікавістю. Ох, як вона розлютилася, так і не дізнавшись, як йому вдалося сховатися...

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно