Редьярд Джозеф Кіплінг - Мауглі

Ця пісня у Мауглі в грудях зросла — Хай відають джунглі, кого я здолав! Хвалився Шер-Хан, що уб’є Жабеня, Що Мауглі знищить до заходу дня. Гей, Сірі Брати, час збиратися нам — Велика чекає на нас дичина. Шер-Хане, ти спиш? Прокидайся, гей, ти! Сліди твої вистежать Сірі Брати. Шер-Хан не уміє ховатись в норі, На дереві він не висить до зорі, То де ж зачаївся кульгавий Шер-Хан? Нехай він покажеться, рикне нехай. Я голий, а в Джунглях на раду прийти Без одягу — сором. Так, Сірі Брати? І людям я не покажусь голяка — Ще камінь пожбурить злостива рука. Шер-Хане, позич мені шкуру свою! А ні — то візьму її в чеснім бою. Я гострим ножем, що мисливцю служив, Смугасте хутро відокремлю від жил. Хай відають люди, кого я здолав! Крадусь у пітьмі до людського житла: Для Мауглі в Джунглях життя затісне! …Та люди і далі бояться мене… Могутній Шер-Хан біля ніг моїх спить — А серце моє від тривоги болить. Два Мауглі борються в тілі моїм, Два Мауглі б’ються у серці однім…

Він голосно співав і танцював на шкурі тигра, відбиваючи такт п’ятками; співав і танцював, доки вистачило в нього сил і дихання, а Сірий Брат з Акелою в перервах між окремими куплетами повторювали за ним.

— Дивіться добре, о Вовки! Дивіться, я дотримав слова, — сказав хлопчик, закінчивши пісню.

І у відповідь почулося багатоголосе виття:

— Справді! Справді!

Один із вовків, весь пошматований, нещасний, заголосив:

— Будь знову нашим ватажком, Акело! Води нас знову з людським дитинчам! Ми втомилися від беззаконня! Ми хочемо стати Вільним Племенем, яким були раніше!

— Ні, цього не буде, — пробурмотіла пантера. — Коли ви відгодуєтеся, вас знову опанує зухвальство. Недарма вас називають Вільним Племенем. Ви билися за свободу, і тепер вона ваша. Їжте її, Вовки!

— Людська Зграя і Вовча Зграя — обидві однаково вигнали мене, — сказав Мауглі. — І тепер я хочу полювати в Джунглях один.

— І ми будемо полювати з тобою, — сказали його чотири брати.

Відтоді Мауглі пішов від Вовчої Зграї і почав полювати в Джунглях разом із чотирма Братами Вовками.

Наступ Джунглів

І

Після того як Мауглі прибив шкуру Шер-Хана до Скелі Ради, він оголосив, що залишає Сіонійську Вовчу Зграю і полюватиме в Джунглях сам. Як відомо, за ним пішли його чотири Брати Вовки, діти Батька Вовка і Матері Вовчиці. Але важко одразу змінювати свій спосіб життя в Джунглях. Перше, що зробив хлопчик, коли пішов від ворожої до нього Зграї, це зазирнув до рідної печери. Він проспав там весь день і всю наступну ніч. Потім він розповів Батькові й Матері, як зміг, про свої пригоди серед людей. Дістав свій ніж, яким знімав шкуру з Шер-Хана, і показав, як виграє ранкове сонце на його лезі. Вони сказали, що тепер він дечому навчився у людей. Потім Акела і Сірий Брат розповіли, як вони удвох гнали в балку стадо буйволів. Балу, щоб не проґавити жодного слова з розповіді, видерся на вершину скелі, а Багіра, слухаючи, як вправно упорався Мауглі, від захоплення дряпала себе кігтями. Давно вже сонце сяяло над обрієм, але ніхто зі співрозмовників і не думав іти спати. Мати Вовчиця час від часу піднімала вгору ніс і з насолодою вдихала повітря, коли вітерець доносив до неї запах шкіри тигра, розтягнутої на Скелі Ради.

— Якби не Акела із Сірим Братом, — так закінчив свою розповідь Мауглі, — я б сам нічого не вдіяв. О Мамо, якби ти бачила цих чорно-синіх буйволів, як вони мчали балкою чи як вони увірвалися у ворота, коли Людська Зграя почала кидати в мене камінням!

— Добре, що я не бачила цього, — сказала, спохмурнівши, Мати Вовчиця. — Я б не витримала, якби побачила, як ганяють моє дитинча, наче якогось шакала! Я б змусила Людську Зграю дорого заплатити мені за це, але я б не зачепила тієї жінки, яка давала тобі молоко. Так, я зглянулася б тільки над нею.

— Заспокойся, заспокойся, Ракшо! — сказав Батько Вовк. — Наше Жабеня повернулося до нас, та ще й таке розумне, що власний батько ладен лизати йому ноги. Подумаєш, на один рубець більше чи менше? Дрібниці! Дай людям спокій.

Мауглі щасливо посміхався, поклавши