Володимир Львович Єшкілєв - Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…

защищать? Вы телохранители? Черепашки-ниндзя, да? – Кімі зміряла щуплу Sаню веселим поглядом. – Ваши услуги оплачены?

– Я бы на вашем месте не ёрничала. Мы с Александром Александровичем ведём неофициальное расследование и мы…

– Слава Богу, что неофициальное, – погляд Кімі став ще веселішим. – Значит, вас можно неофициально послать подальше.

– Можна, – погодився Ярковський. – Проте небажано. Ми дійсно хочемо знайти вбивцю. Ми знаємо, що і ви цього хочете.

– Хорошо. Допустим. Но тогда пусть Осинский отдаст мне флешку с фотоархивом. Пусть письменно гарантирует, что не будет размещать фотографии в публичном доступе.

– Які фотографії?

– Он знает какие.

Ярковський кивнув, дістав смартфон й набрав Осинського. Той відповів відразу, вислухав вимогу Кімі, сказав:

– А ну, дай тій мавпі трубу.

Що саме казав колишній моделі власник «Адміралу», ані Ярковський, ані Sаня не чули. Протягом його монологу з обличчя Кімі сповз вираз веселої впевненості. Перед тим, як повернути смартфон Ярковському, вона сказала:

– Хорошо, Николай Григорьевич. Я поняла.

Ярковський знову притиснув смартфон до вуха. Осинський повідомив:

– Вона все розповість. Я за кілька хвилин скину на твій сотовий фотокопію гарантійного листа, покажеш мавпі. Якщо сильно схоче, нехай перекачає його на свій комп. Папір з мокрою печаткою вона отримає завтра.

Ярковський угукнув, відключив зв’язок і запитально подивився на Кімі.

– Заходите в дом, – сказала та. – И снимайте обувь, мы с Маричкой только что пол помыли.

Вже за столом, смакуючи терпке закарпатське вино, Ярковський і Sаня познайомились з родиною Воронарів. Дівчинку у жовтих гетрах звали Крістіною. Як і її старша сестра, Марічка, вона була донькою Василя Воронаря від першої дружини. Про останню Кімі сказала, що та померла. Судячи з зовнішності дівчат, покійна також була красивою жінкою. Винороб знався на жіночій вроді. Щодо своєї модельної кар’єри Кімі була лаконічною. Після того, як Пелагея Вержо впала в кому, Осинський згорнув модельний бізнес. Ті пропозиції, що отримала Кімі від інших агенцій, її не задовільнили. Ярковський вирішив не заглиблюватись в цю тему, а сконцентрувався на роковій вечірці. Виявилось, що того дня Кімі уперше відвідала салон Вержо.

– Пелагея Дмитриевна попросила меня сопровождать графа. Такой приветливый старичок.

– Эскортинг? – уточнила Sаня.

Кімі кивнула. Відтак продовжила:

– Она и до того знакомила меня с некоторыми своими друзьями. Я ходила с ними в рестораны, на бильярд, на боулинг. Был один полковник, мы с ним ездили на конях кататься. Но вы не подумайте, она меня ни к чему такому не принуждала. Она никого из девочек не принуждала. Если девочки соглашались за деньги, это было их личное дело. Пелагея Дмитриевна в это не вмешивалась.

– Ви добре пам’ятаєте той день?

– Конечно, – Кімі витягнула з різьбленої шкатулки елегантну золотисту сигаріллу, підпалила. Коли на кінчику сигарілли виник червоний віночок жару, вона затягнулась усім тілом.

– Ви пили шампанське?

– Нет, – Кімі видихнула хмарку диму й струсила попіл перламутровим нігтиком.

– Ви зовсім не п’єте шампанського?

– Я хотела шампанского, – раптом визнала Кімі. – Там было две бутылки. Из каждой разлили по шесть бокалов. Шесть бокалов стояли на белом подносе, а шесть – на чёрном. Когда мы с графом подошли к столу, с белого подноса уже все бокалы забрали. А с чёрного нельзя было пить.

– Чому?

– Ко мне перед этим подошла женщина. Одна из тех, которые отравились.

– Хто саме?

– Её Антониной звали.

Ярковський і Sаня перезирнулись.

– Дружина письменника Бусурманко?

– Наверное.

– І що?

– Она мне сказала, что надо пить шампанское только с белого подноса, – велике кільце диму злетіло до стелі.

– Вона пояснила чому?

– Да. Она сказала, что в их обществе есть как бы две команды. Одну возглавляет Пелагея Дмитриевна, а другую такая противная старуха. Она тогда на меня таращилась и фыркала.

– Колишня оперна співачка?

– Да. Её звали Юлией. Она очень богатая, вся в брюликах. Команда этой Юлии пила из бокалов на чёрном подносе, а друзья Пелагеи Дмитриевны – из тех, которые на белом. Если бы я выпила с чёрного подноса, то это бы оскорбило Пелагею Дмитриевну. Это было бы неправильно. Так сказала Антонина.

– А на чорній таці, коли ви прийшли, ще стояли непочаті бокали?

– Да. Там ещё два бокала стояло.

– І ви не стали чекати, коли на білій таці знову з’явиться шампанське?

– Нет, не стала. Граф пил «абсолют» и я с ним тоже выпила. Водки выпила. Немного разбавила её мартини. Не шампанским «мартини», а вермутом. Коктейль себе сделала. «Грязный мартини» называется.

– Значить, отруїлись лише ті, хто пив з бокалів, що стояли на білій таці? Тільки «команда Пелагеї»?

– Выходит так, – Кімі кинула до попільнички залишок сигарілли, взяла нову, запалила.

– А яке на вас враження справив виступ Варвари Радзивіл?

– Докладчицы?

– Так.

– Она была очень эффектной женщиной. Одета стильно, всё правильно подобрано, всё фирменное. Волосы у неё были ухоженные. Вообще она была очень красивая и рассказывала интересно.

– Вам не здалось, що вона лесбіянка?

– Лесбиянка? – Кімі щиро розсміялась. – Нет, она точно не была лесбиянкой.

– Ви так впевнені?

– Я в момент вычисляю лесбиянок. Они на меня та-а-ак смотрят.

– Як коти на сметану?

– Ага, – Кімі підморгнула Sані і випустила з красивих губ густу хмару диму. – И заигрывать начинают.

– А її супутниця Ілона?

– Илона?

– Одна з тих жінок, яких отруїли. Коротко стрижена брюнетка.

– Я её плохо помню. Она не подходила к нам с графом.

– А хто підходив?

– Юлия подходила. Фыркала на меня.

– Що значить «фиркала»?

– Ну, типа, что ты, детка, здесь делаешь. Не старовата ли ты для графа. Из какого я села, спрашивала. Прикалывалась, сука старая. Муж её тоже подходил. Толстый такой, на большую крысу похож. Часы у него швейцарские, тысяч двести стоят. Докладчица подходила. Ей как раз после этого плохо стало. Ещё певец из Литвы подходил, они с графом по-немецки разговаривали.

– У вас збереглись особисті речі, які були на вас того вечора?

– Я была в прокатном.

– Тобто?

– На мне был презентационный ансамбль, взятый напрокат в агенстве. Вечернее платье, туфли, сумочка, бижутерия. Всё было подобрано по стилю.

– И бельё? – поинтересовалась Sаня.

– Я бельё под вечернее не надеваю, – колишня модель додала попелу у попільничку і склала губи так, немов посилала Sані повітряний цілунок.

– Sorry.

– Ничего, – вибачила Кімі.

– А коли саме Антоніна Бусурманко попередила вас про колір таці?

– Сразу после того, как доклад закончился. Мы все перешли в столовую. Там официант наливал шампанское. Тогда она мне и сказала.

– Антоніна?

– Да.

– Бокали вже стояли на тацях?

– Да. По шесть на каждом подносе. Официант наливал в бокалы и всё время выравнивал, чтобы пена сошла и во всех бокалах было