Лола Астра - Безмірна залежність

могла розлютитися. Залишався інший друг Іллі — Михайло з Німеччини, але він був другом також і Олени.

Найстрашніше полягало ще у тому, що зростало почуття провини, а образ Іллі почав очищатися, прояснюватися. Почуття провини — жахливий стан, тому що тобі починає здаватися, що ти повинен і можеш все виправити, забуваючи, що якщо між закоханими насправді все добре, то виправляти нічого не потрібно.

Початок нового робочого тижня не приніс полегшення, біль не ослаб, а почуття провини ще більше посилилося. Мені не варто було писати йому погані речі, не розібравшись у тому, що сталося насправді. Можливо, Іллі немає на зв'язку, тому що він ще не повернувся з Риму? Писати йому більше я не наважувалася, адже всі мої повідомлення могла читати Олена, я не хотіла ризикувати. І я знову почала думати про Михайла, який жив з Оленою в одному гуртожитку і познайомив її з Іллею. Так, він був її другом, але він був чоловіком, у нього була дівчина, Ілля відгукувався про нього як про дуже розумного хлопця. Мені здалося, що він збереже наше листування в таємниці.

«Добрий день, Михайле. Я — Поліна, подруга Іллі. Останнім часом у нас з ним склалося романтичне спілкування, ми збиралися одне до одного в гості. Але Ілля поїхав до Риму, і з тих пір не виходить на зв'язок, а Олена написала мені, що вони разом. Я у відчаї. Зглянься хоч ти наді мною. Скажи, вони дійсно разом? Ілля вже повернувся з Риму?»

Михайло прочитав це повідомлення досить швидко і, на щастя, відповів:

«Ілля з Риму повернувся, але що у них відбувається з Оленою, не знаю, тому що не отримував від них звісток вже давно», — написав він досить стримано. Відчувалося, що я для нього чужа людина, не те, що для Дениса з Тюмені, який точно був на моєму боці.

«Ти б не міг зателефонувати Іллі і сказати, що я його шукаю? Просто Олена вже не в перший раз читає наше з ним листування, і я боюся йому знову писати. І, будь ласка, не говори їй про те, що я тобі написала».

Михайло не відповів, але я вирішила трохи почекати, а потім знову написати йому.

А ще я написала одній подрузі Іллі — Насті. Він про неї відгукувався дуже тепло, казав, що у них колись було романтичне спілкування, але потім вона вийшла заміж. Можливо, вона знала його справжню історію з Оленою. Насті я описала свої почуття, переказала нашу історію. Чомусь я була абсолютно впевнена, що вона, як жінка, зрозуміє мене. Так і виявилося.

«Мені Олена ніколи нічого поганого не писала, але Ілля казав мені, що вона його колишня дівчина. Що у нього з нею зараз, не знаю, ми давно з ним не спілкувалися. Знаєш, я знаю Іллю вже шість років, і за цей час ми з ним так і не зустрілися. Він непоганий хлопець, але у мене склалося враження, що він ще не подорослішав. А ще він волелюбний, тому, якщо ти хочеш бути з ним, тобі доведеться самій до нього їхати. Ну, це моя думка тільки. Не хвилюйся, я нічого йому не скажу. Пам'ятай: якщо доля, то ви обов'язково будете разом».

Ось такі гарні слова мені написала Настя, і я зрозуміла, чому Ілля до неї так добре ставився. Її слова підбадьорили мене, але ненадовго. Після обіду я отримала чергове повідомлення від Олени. Писала вона в соцмережі з якоїсь невідомої сторінки:

«Ти хвора? Припини писати нашим спільним друзям, інакше я напишу твоєму чоловікові і родичам і розповім, чим ти займаєшся. Залиш Іллю в спокої!»

Повідомлення мене засмутило і потішило одночасно. Олена не була близька з Іллею і не читала наше листування, бо в іншому випадку вона знала б, що з чоловіком я розлучилася. Мене цей факт дуже потішив. А засмучувало те, що Михайло розповів їй про моє повідомлення.

«Чому ти їй все розповів? Адже я просила не казати», — написала я йому і переслала скріншот її повідомлення.

«Я нічого їй не казав, а лише зателефонував Іллі і передав йому твоє прохання. Якщо вона про це дізналася, то висновки роби сама. Співчуваю», — відповів Михайло.

Його слова завдали мені болю. Денис казав, що в Іллі з Оленою нічого немає, а Михайло не знав точно, але співчував мені. Чи можна було йому вірити, адже він був другом Олени? У будь-якому випадку, він зателефонував Іллі, мені залишалося чекати. Але Ілля мовчав. Я намагалася змиритися з цим, смиренно прийняти все, що відбувається навколо. Мама, тітка, друзі, колеги — всі говорили, що Ілля підступна людина, що він вчинив погано і жорстоко, він негідник. А я? Я відчувала почуття провини, образи, болю і пекучого бажання повернути все назад. Серце болісно стискалося, і сльози мимоволі наповнювали очі, варто було мені згадати, як добре нам було раніше, коли він мені писав, телефонував. А я все зіпсувала своїми претензіями! Адже Настя підтвердила, що він волелюбний, а я тиснула на нього.

«Скільки надій було раніше. Тепер немає нічого. Я переживу. Думати і говорити про нього боляче. Це такий постійний біль, який все здавлює в грудях. Все минає, і це мине.

11.07.2017, 10:20

Я навіть не хочу більше знати відповідь на запитання, яке вічно мучило мене, — чому він так зі мною вчинив? Хочеться просто про все забути. Забути, як страшний сон. Його не існувало. Його не було. Я сама винна, сама собі його вигадала. Вищі сили попереджали мене через сни, а я не вірила. Все мине. Я точно знаю.

11.07.2017, 10:22

Я весь час звинувачую себе в тому, що тиснула на Іллю, винесла йому мозок претензіями та вимогами, а якщо подумати: звідки вона дізналася, що я пишу йому, коли він був в Римі? Напевно, вони були разом, і все у них було добре. А я все звинувачую себе і звинувачую. Ні,