Сергій Ухачевський - Казка старого мельника
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Оце хлопцям історію одну розповідав... — сказав їй Мельник.
— Ой, Миколко, здогадуюсь яку. Про песиголовців?
— Про них, проклятущих...
— Я теж пригадувала ті роки... Давно це було...
— А може, пані Христина бажають розвіятися? Повеселитися? — враз дістав з кишені пищик. — Скучив я за Буркотуном, нехай щось нам збреше спросоння.
І весело засвистав у пищик. З’явився Буркотун. Він був закутаний у плед, у нічному очіпку, заспаний. З-під лоба невдоволено глянув на Мельника.
— Чого тобі, Миколко? Знову поговорити? — позіхнув, озирнувся, очі у нього здивовано округлились, і він обурено дорікнув Миколці:
— Я паж самої Лісової Князівни! А ти мене перед пані Христиною та людьми, котрі оце читають, таким нечупарою виставляєш!
Кінець, а хто цю казку прочитав, той справжній молодець!
Примітки1
Кляті дітлахи! Слов’янські свині!
(обратно) 2Я є командир пан Смалець.
(обратно) 3Це дуже добре, ти мені подобаєшся, хлопче!
(обратно) 4Це є справжній Геркулес!
(обратно) 5Порядок!
(обратно) 6Мої любі вояки.
(обратно)Оглавление Казка старого мельника
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казка старого мельника», після закриття браузера.
