Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Гіммлер і гестапо щодо пошуку чаші Грааля? До Тибету ринув потік розвідників, паломників, дипломатів, альпіністів, гірничих прохідників, інших спеціалістів — явних, але більше таємних. Чаша Грааля, або камінь Грааля, — матеріальний носій «нетутешньої» інформації. Він вирішує питання входження до інформаційного поля Всесвіту, виступає засобом посилення екстрасенсорних можливостей мудреців, котрі виходять на зв'язок із сузір'ям Оріона. Чаша Грааля має загальноцивілізаційне значення. Колись вона була в Тіауанаку (Південна Америка), потім на півночі Європи у гіпербореїв, далі в Тибеті. На початку нашого століття її місцеперебування змінилося, і нині її в Тибеті немає.

— Де ж вона?

— Таке запитання ставив мені і М. К. Рepix. Але я не маю права розкривати таємницю [Перед смертю Гуру мені признався, що чаша Грааля зараз знаходиться в США, навіть назвав адресу, але просив не розголошувати]. Зрештою, річ не у чаші Грааля. Гітлерівські емісари хотіли вивідати в наших мудреців відомості про атомну, бактеріологічну й психотропну зброю. Немає ніяких сумнівів, що арії могли мати таку зброю за прадавніх часів. Почитайте хоча б Махабхарату. Там достеменно зображені ядерні вибухи, їх наслідки. У книзі Р. Юнга «Яскравіше від тисячі сонць» (М., 1961) ідеться про долю творця атомної бомби Р. Оппенгеймера, якому під час випробування ядерної зброї пригадалися саме ці слова із «Бхагаватгіти»: «Яскравіше від тисячі сонць».

І не лише це. Їм не важко було в принципі створити й біологічну зброю, бо рівень знань про мікроорганізми був дуже високий. Річ у тому, що з прадавніх часів, крім Землі, були освоєні й інші планети Сонячної системи. Як? За допомогою мікрофауни. Фундамент живої матерії — спори мікроорганізмів — закидався на мертву планету. В наявній там атмосфері вони досить швидко розмножувалися і створювали життєве середовище для більш складних організмів.

Так от, для аріїв не було проблем із створенням бактеріологічної зброї. Але відповідні знання були закриті для невтаємничених.

Більше того, арії володіли знаннями, що забезпечували їм створення жахливих психотропних засобів. На жаль, до десяти різновидів «психічних бомб» були застосовані на практиці (про це можна прочитати й у Махабхараті). Наприклад, Акшисантараджа… Це така установка, що вже від самого її вигляду ворожі воїни починали злякано тремтіти, мимоволі випорожнятися, впадали в паніку. Або Какудина — зброя, що вкидала в сон, Ас'я-Модана — зброя, що позбавляла людей пам'яті, змушувала їх шукати собі смерті. Всього не злічити. Чи можна такі знання тримати відкритими? Ось звідки арійський езотеризм.

Бували випадки, коли арії застосовували свої «закриті» рецепти й технології. Наприклад, троянці, котрі воювали проти ахейців, були навчені виготовленню сталевих мечів. На землях Аратти набули значного поширення залізні лемехи, зуби для плугів і культиваторів. Це в ІІІ тисячолітті до н. е.! А загалом технологія виробництва заліза була засекречена: хоча залізний вік, як ми знаємо, все-таки наступив на початку І тисячоліття до нашої ери і приніс багато горя, цілі ріки крові.

Езотеризм вкрай потрібний не тільки для науки, а й просто для нормальної еволюції людства.

Відкрий людям відразу всі знання, що є на Землі, і вони перестануть думати, експериментувати, вести інформаційний пошук. Західна наука тому й розвивається, що вчені там змушені самі добувати крихти істини. В цьому й криється сила європейської цивілізації.

Одне слово, нам завжди потрібно пам'ятати мудру пораду Ісуса Христа: не розсипайте перлин перед свиньми. Вони їх просто затопчуть у багно. Перли високої істини варто передавати лише людям і народам, підготовленим інтелектуально і морально. Саме цього правила дотримувалися арії.

ІНФОРМАТИКА ВСЕДЕРЖИТЕЛЯ

Есть и навсегда останутся две великие загадки — звездное небо над нами и нравственный Закон внутри нас.

И. Кант

— Ми вже говорили, що храми і піраміди прадавнього світу (а вони відіграли важливу роль у всіх перших цивілізаціях) і досі є загадкою. Вражають не стільки їх «формальні» розміри, скільки внутрішній устрій, функції, ритм життя. Сказати, що це культові заклади, означає не сказати нічого. Ваші церкви — теж культові споруди, але нічого таємничого в них ми не бачимо. Загалом нашому розумінню доступні християнські храми, монастирі, аналогічні заклади інших світових релігій (буддизму, ісламу, конфуціанства тощо) так само, як і їх служителі. Храми ж доантичного світу та їх служителі не відкривають нам своїх таємниць.

Є підстави гадати, що жерці, в усякому разі вищі, були екстрасенсами і, як то кажуть сьогодні, контактерами. Вони зналися на якихось шифрах, за допомогою яких декодували інформацію з Небес. А володіючи, здавалось, позбавленими смислу «заклинаннями» та медитаційними прийомами, могли виходити на інформаційне поле Всесвіту (на астральному, а можливо, й ментальному рівнях). Таким чином, їм відкривалося «неземне», Боже Слово, в ім'я якого у храмах підтримували вічний вогонь і яке вони вміло використовували. Чи не звідси потрапив у Біблію вислів: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було і Бог було Слово»? Слово жерця як одкровення, як форма передачі інформації було священне, воно культивувалося як святиня. В єгиптян жерців так і називали: «Владика Слова», а в шумерів — «Старійшина Розуму глибокого» або «Ті, хто стереже Небо».

Крім жерців важливу роль при основних храмах відігравали переписувачі, котрі фіксували, в основному зі слів жерців, повідомлення й інтерпретували їх. Сам фараон Стародавнього Єгипту не гребував йменувати себе Переписувачем Божих книг.

Спеціалісти розглядають релігійні системи доантичних суспільств як надскладні системи з «заплутаною» тисячолітньою історією. У руках верховних жерців з їхнім «апаратом знаходилися найтонші ниточки управління цими системами. Пріоритетною в релігійних вченнях була концепція людської душі, її фазових переходів з одного стану в інший, її зв'язок з потойбічним світом (пристановищем богів). Звичайно ж, храми правили й за обсерваторії, звідки постійно «пильнували небо». Та головне полягало у тому, що жерці не просто спостерігали за зірками, усамітнившись у храмових олтарях, а й активно взаємодіяли з Небом — ми б сказали, на двосторонній основі. І якщо ми й досі з усією нашою наукою й досконалою технікою так і не знаємо, хто ми, звідки, навіщо з'явилися на планеті Земля, то хто знає — древні жерці, можливо, й спромоглися б дати відповідь на одвічні, здавалося б, нерозв'язні питання людства.

Оракули і пророки — важливі фігури храмового життя. Вони не тільки передбачали повені, сонячні затемнення, епідемії, але й давали людству, так би мовити, запобіжну (попереджальну) інформацію, що на нього чекає у віддаленому майбутньому, якщо не будуть зроблені відповідні висновки.

Що таке Апокаліпсис, як не сценарій прийдешньої катастрофи, пов'язаної з «кінцем світу»? Подібні сценарії є й у протоіндійських джерелах. Так що треба було б зробити серйозні