Джоан Роулінг - Несподівана вакансія

— Вибачте, Террі, — сказала Кей, — але ви були не в стані самостійно опікуватися дитиною.

— Я ніколи…

— Ви можете казати мені, що нічого не вживали, — урвала її Кей, і Кристал чи не вперше почула в голосі Кей щось справжнє й людяне: обурення й роздратованість. — Але вас тестуватимуть у клініці. І всі ми знаємо, що тести будуть позитивні. Там сказали, що це ваш останній шанс, що вас звідти викинуть знову.

Террі витерла рукою рота.

— Слухайте, я ж бачу, що ви обидві не хочете втрачати Роббі…

— То не забирайте його, блін, від нас! — крикнула Кристал.

— Це не так просто, — відповіла Кей. Вона знову сіла, підняла з підлоги товстезну папку й поклала її на коліна. — Коли Роббі повернувся торік до вас, Террі, ви не вживали героїн. Ви взяли на себе серйозне зобов’язання утримуватись від наркотиків і лікуватися, а також погодилися на деякі інші речі, скажімо, водити Роббі в ясла…

— Ага, і я його водила…

— …якийсь час, — договорила за неї Кей. — Якийсь час ви це робили, Террі, але цих символічних зусиль недостатньо. Після того, що я побачила тут учора, і після моєї розмови з вашим лікарем і місіс Гарпер, боюся, що доведеться ще раз зробити оцінку того, що тут діється.

— І шо це означає? — запитала Кристал. — Черговий, блін, перегляд справи, так? Але для чого це вам? Для чого? Йому тут добре, я дбаю про… заткайся, курво! — гаркнула вона на Террі, яка намагалася щось додати. — Вона не… я ним опікуюсь, ясно?! — заревіла вона не своїм голосом, розчервонівшись і тикаючи пальцем собі в груди, а її густо нафарбовані очі були сповнені по вінця гіркими від обурення сльозами.

Увесь той місяць, що Роббі був у своїх названих батьків, Кристал регулярно його відвідувала. Він липнув до неї, хотів, щоб вона лишалася на чай, плакав, коли вона йшла. Здавалося, ніби її ріжуть по живому. Його тримали як заручника. Звісно, було б найкраще, аби Роббі жив у баби Кет, бо в дитинстві Кристал дуже часто тікала до неї, коли Террі втрачала над собою контроль. Але баба Кет була вже старенька й квола і їй було вже не до Роббі.

— Я розумію, Кристал, що ти любиш свого брата й робиш для нього все, що можеш, — сказала Кей, — але ти для Роббі не є законною…

— Чому ні? Я ж, блін, його сестра!

— Гаразд, — рішуче мовила Кей. — Террі, я думаю, що ми мусимо подивитися в очі фактам. Немає сумніву, що вас викинуть з «Белчепела», якщо ви там з’явитеся, стверджуючи, що не вживали наркотиків, а ваші тести виявляться позитивними. Ваша лікарка мені це дуже докладно пояснила по телефону.

Террі, цей дивний гібрид беззубої дитини-старушенції, дивилася на неї порожнім і невтішним поглядом.

— Мені здається, єдине, що ви могли б зробити для того, щоб вас не викинули, — вела далі Кей, — це відверто зізнатися в тому, що вживали наркотики, взяти на себе повну відповідальність за цей ляпсус і зобов’язатися почати все з чистого аркуша.

Террі далі дивилася на неї. Вона не знала іншого способу, яким можна було відповідати своїм звинувачувачам, крім брехні. «Ага, добре, давай, сюди», а тоді «Ні, я ніколи, не я, ніколи, курва, цього не…»

— Була якась особлива причина вживати цього тижня героїн, якщо ви й так прийняли велику дозу метадону? — запитала Кей.

— Так, — відповіла Кристал. — Це все довбаний Оббо, вона йому ніколи не може сказати «ні»!

— Заткайся! — огризнулася Террі, але доволі мляво. Здавалося, вона намагається переварити те, що їй сказала Кей: цю дивну, небезпечну пораду сказати правду.

— Оббо, — повторила Кей. — Хто такий Оббо?

— Та один мудак, — відповіла Кристал.

— Ваш постачальник? — запитала Кей.

— Заткайся, — знову порадила Террі дочці.

— Чому ти, блін, просто не послала його на фіг? — крикнула матері Кристал.

— Та годі вже, — вкотре повторила Кей. — Террі, я зателефоную вашій лікарці. Спробую її переконати, що для вашої родини буде корисно, якщо ви продовжите лікування в клініці.

— Справді? — здивовано перепитала Кристал. Вона думала, що Кей — звичайна стерва, гірша навіть за ту названу матір з її стерильною кухнею і манерою так пестливо розмовляти з Кристал, що вона почувалася останнім лайном.

— Так, — відповіла Кей. — Справді. Але знайте, Террі, що ми, тобто група захисту дітей, дуже серйозно стурбовані. Ми будемо постійно стежити за тим, у якому стані перебуватиме вдома Роббі. Мусимо побачити зміну на краще, Террі.

— Ага, добре, — погодилась Террі, так, як погоджувалася з усім і з усіма.

Але Кристал сказала:

— Ти змінишся, чуєш. Вона зміниться. Я допоможу їй. Вона зміниться.

II

 Щосереди Шерлі Моллісон бувала в південно-західній ярвілській лікарні. Там вона разом із дюжиною колег-волонтерів виконувала різні речі, не пов’язані безпосередньо з медициною, скажімо, штовхала від ліжка до ліжка візочок для книжок, поливала пацієнтам квіти і купувала різні дріб’язки в крамничці, розташованій у приймальні лікарні, для тих, хто був прикутий до ліжка й до кого ніхто не приходив. Найбільше Шерлі любила ходити поміж хворими, приймаючи від них замовлення на різні харчі. Якось, коли вона тримала дощечку із записами і мала в себе на шиї ламіновану перепустку, один лікар переплутав її з адміністратором лікарні..

Ідея стати волонтером прийшла Шерлі в голову під час довгої, як завжди, розмови з Джулією Фаулі на одній з тих чудових Різдвяних вечірок у маєтку Світлавів. Саме там вона довідалася, що Джулія займалася збиранням коштів для педіатричного відділення місцевої лікарні.

— Нам необхідно організувати якийсь королівський візит, — сказала Джулія, дивлячись повз Шерлі на двері за її спиною. — Я хочу, щоб Обрі ненав’язливо поговорив про це з Норманом Бейлі. Вибач, але я мушу привітатися з Лоренс…

Шерлі так і зосталася стояти біля рояля, кажучи кудись у порожнечу: «Звичайно, звичайно». — Не знала, хто такий Норман Бейлі, але почувалася напівпритомною. Однак на другий день, навіть не кажучи нічого Говарду, вона зателефонувала в південно-західну лікарню й розпитала про волонтерську роботу. З’ясувавши, що для цього не потрібно нічого, крім спокійного характеру, здорового глузду й