Гаррі Гаррісон - Народження Сталевого Щура

хтозна, може, я навіть вирішу звільнити вас, хлопці, від присутності своєї ясновельможної особи.

— Як скажеш, серденько, як скажеш.

Він більше ні словом про це не прохопився. Ми полягали спати невдовзі після розмови. Для всіх нас минулий день видався довгим і важким. Бес примостилася на катері, ми ж залізли до намету. Я поставив катер на сигналізацію, для певності, що вранці знайду його на місці. Слон уже спав. Перед тим як заснути, я усвідомив, що хоч би який був його план, ми, зрештою, матимемо ще один день свободи до того, як Бес здасть нас поліції. Обіцянка грошей забезпечить її мовчанку. Вже дрімаючи, я зрозумів, що саме так Слон і планував.

Коли ми почали рухатися вниз річкою, минула лише година після світанку. Бес з’явилася на палубі пізніше, а її невдоволення тим, що ми вирушили так рано, незабаром зникло від барвистих описів фінансових перспектив зі стома тисячами баксів. Мій компаньйон говорив про те, як вона може заробляти інвестиціями, не витрачаючи ні цента зі свого капіталу, згадав товари загального вжитку, які незабаром вона спроможеться придбати, і загалом загіпнотизував бідолашну Бес, як удав кролика. Я не мав жодного уявлення про його план, але споглядати цю виставу для мене було суцільним задоволенням.

Ближче до полудня ми пришвартувалися у водному каналі, що розділяв Валс Халла на дві частини. До центру міста рукою подати. Слон із розчесаною бородою та підкрученими вусами виглядав дуже респектабельно.

— Це не займе багато часу, — сказав він і зійшов на берег.

Бес дивилася йому в спину, вже передчуваючи своє щастя.

— Це той самий чоловік, якого називають Слоном? — запитала вона, коли він пішов.

— Я нічого про це не знаю.

— Не треба ля-ля. Я бачила випуск новин на 3V про те, як хтось допоміг йому втекти. Маленький чоловік з вусами. То мав бути ти.

— На світі повно чоловіків з вусами.

— Ніколи не думала, що побачу тебе після школи отак.

— Я теж не очікував на таку зустріч. Тоді, у школі, я тобою здалеку захоплювався.

— Як і всі хлопці-підлітки. Ми насміхалися над вами з тим учителем, а потім з іншими…

Вона замовкла і глянула на мене. Я ж мило всміхнувся і потюпав на кухню мити посуд, який залишився після сніданку та вечері. Бес не дуже полюбляла домашні справи. Я щойно закінчив, як хтось погукав з берега:

— Гей, на кораблі! Можна зійти на борт?

Слон стояв на пристані. Виглядав він розкішно. Його новий костюм, мабуть, коштував більше за невеликий маєток.

Валізу, яку він тримав, було виготовлено зі шкіри якогось рідкісного звіра та ще й інкрустовано золотом. Бес тупилася в нього поглядом, у якому зблискувала шалена жадібність. Слон виліз на борт і по-змовницьки нам підморгнув.

— Перед тим як я покажу вам, що у валізі, краще спустімося в каюту.

Бес побігла першою. Слон притискав валізу до грудей, аж поки я не замкнув двері. Тоді він згріб усі папери зі столу на підлогу, поставив валізу в центрі, холоднокровно відімкнув замок…

Навіть я був вражений. Там лежало набагато більше за сто тисяч. Бес спершу мовчки витріщалася на гроші, а потім схопила найближчу до неї пачку баксів.

— Справжні? Вони справжні? — нервово запитала вона.

— Просто з монетного двору. Сам бачив.

Поки всю її увагу прикували гроші, він обернувся до мене:

— А зараз, Джиме, будь ласкавий, зроби мені послугу. Знайди якусь мотузку. Я впевнений, ти знаєш, що саме найкраще згодиться. І ще одне, я хочу, щоб ти зв’язав це дівчисько в абсолютній тиші.

Я очікував на щось подібне, Бес — ні. Вона тільки-но розтулила рота, щоб якось прокоментувати слова Слона, коли я схопив її за гарненьку шийку та сильно натиснув якраз за вухами.

Розділ 17

Із превеликим задоволенням я розірвав одне з простирадел і зв’язав витончені зап’ястки та щиколотки. Бес опритомніла саме тоді, коли я вставляв їй до рота кляп. Вона спробувала кричати, проте крик перейшов у приглушене хрипіння.

— Вона може дихати? — запитав Слон.

— Може, не переймайся. Подивися на лють в очах, на те, як сердито здіймаються її неперевершені груди… Вона вільно дихає через ніздрі. А зараз, можливо, розповіси мені, що й до чого?

— Звісно. Тільки на палубі, якщо ти не проти.

Слон почекав, доки за нами зачиняться двері. А перед тим, як заговорити, вдоволено потер руки.

— Наші проблеми скінчилися, мій хлопчику. Я дізнався про це ще тієї миті, як глянув на карту. У цьому прекрасному місті є дві речі, що переконали мене. По-перше, тут філіал банку Галактик Траст, у якому я маю рахунок. Немаленький, як бачиш. А по-друге, тут працює космодром.

Я міркував над його словами кілька секунд, поки мій неповороткий мозок множив два на два. Мені так перехопило подих, що я заледве зміг витиснути:

— Ти маєш на увазі… Ми… Ми покинемо Біт О’Хевен?

Слон кивнув і широко всміхнувся:

— Правильно. Щось клімат на цій планеті став для нас надто спекотний. А коли наша подружка нас лишить, здаватиметься ще спекотнішим. Але до того часу ми вже струсимо пил Біт О’Хевен із черевиків, перебуваючи за багато світлових років звідси. Ти ж казав, що хочеш подорожувати?

— Звісно, але ж там контроль, перевірки, поліція й усяке інше…

— Так, але митників та еміграційний контроль можна обійти. Треба лише знати як. Я знаю. І перед тим, як зважитись на цей рішучий крок, перевірив, який корабель тут стоятиме. Шкода, що не мав змоги попередити, але я впевнений, твої неперевершені рефлекси допоможуть усвідомити всі переваги цього рішення. Коли я йшов звідси, ще не уявляв, що план удасться перетворити на реальну операцію за день. Я хотів лише взяти гроші та зв’язати дівчину, а вже потім пошукати шляхів утечі в космос. Утім, доля на нашому боці. Тут якраз вантажне судно з Венії, воно вирушає завтра рано-вранці. Це чудово!

— Я впевнений, що це чудово. Проте був би ще певнішим, якби знав чому.

— Джиме, бачу в твоїй освіті значні прогалини. Я думав, усім, хто закінчував школу, відомо про запроданство венійців. Своїм менталітетом вони доводять Лігу до сказу. Невиправні. Девіз Венії — «La regloj ciam sansiligas». Це можна вільно перекласти, як «Правила створено для того, щоб їх порушувати». Іншими словами, закон понад усе, але хабарі понад законом. Я не