Владислав Марченков - Четвертий кут, Владислав Марченков

Глава 12. Пісок у годиннику

Оглядовий місток корабля Aeternum був тронним залом порожнечі. Скляні стіни дивилися в безкрайнє чорне море, в якому плавала лише одна зоря — та, під якою дихала створена ним планета.

Роджер стояв мовчки, схрестивши руки за спиною. Сиве волосся на скронях, зморшки навколо очей, що бачили більше, ніж будь-хто у світі. Перед ним — голограма планети. Планета, яка народжувалась у нього на очах — і вмирала під ними. Тріщини в атмосфері від нещодавніх магічних сплесків відлунювали, як нервові імпульси в мозку світу.

На мить Роджеру здалося, що він знову чує той перший крик — крик, з якого почалося все. Але тепер — тільки тиша.

У кутах екранів миготіли дані: Ліс Крику — зруйнований. Краґ'тар — пробуджений. Валеріан — нестабільний. Гномські кузні — мовчать. П'єдестал — коливається.

На карті загорілись три точки. Немов серце світу билося одразу в трьох місцях. А потім — пауза.

Голос Aeternum був, як завжди, спокійним:

— Підтверджено синхронну активацію артефактів типів IV, III та II. Каскад ймовірний у найближчі 48 годин.

Роджер не зрушив. Лише прошепотів:

— Вони йдуть до суду. Без мене. Без Першого кута.

Він змахнув рукою, і голограма змінилась. Тепер — карта резонансів: три яскраві вузли. Валеріан — де диск Елісії запульсував у ритмі П’єдесталу. Драґондар — де Торрік розбудив гори. Ліс Крику — де уламок Невара пробудив землю.

Але Перший кут… порожній. Світла не було. Лише безмовна темрява в тому секторі, де мали бути Люди. Його перші створіння. Його надія. Це ж вони мали бути серцем. Нестабільним, але живим. А тепер — тінь.

— Чому ти мовчиш? — спитав Роджер, не до корабля, а до П’єдесталу.

Голос Aeternum озвався:

— Диск валеріанського проходу резонує із контуром IV. Ключ Торріка співпав із контуром III. Уламок із Лісу Крику резонує з II. Артефакт I ідентифікований. Технологічних слідів не зафіксовано. Можливо, не предмет. Носій?

Роджер зітхнув. Пальці його тремтіли. Не від страху. Від часу. Від піску, що сиплеться невидимо у великому годиннику всього, що він створив. 

На панелі перед ним стояв годинник Скаланіїв — єдиний дар, що вони залишили йому. Його стрілки рухались повільно, але невблаганно, відраховуючи години до Суду.

— Дай мені повну проекцію П’єдесталу. Всі тріщини. Усі світлові зміни. Мені треба бачити його… як він бачить нас.

Голограма розгорнулась, і П’єдестал загудів, мов серце. Три кути горіли, четвертий тьмянів у тиші. І лише в Першому куті — тінь. Не світло. Не темрява. Тінь когось, хто ще не прийшов. Або вже прийшов — але не знає, ким є.

І Роджер прошепотів:

— Хто ти, Артефакте Першого Кута? Хто з вас ще не прокинувся?

Голографічний купол залі спостереження затуманився, і перед Роджером з’явився П’єдестал — модель з мінливої плазми. Його контури змінювались із кожним ударом серцевини світу, який Aeternum фіксував через гравімагнітне поле планети. Три з чотирьох сегментів П’єдесталу світилися м’яким світлом. Один залишався чорним. Порожнім.

— Стан системи? — запитав Роджер.

— Виявлено синхронну активацію трьох артефактів, — відповів корабель. Його голос був спокійний, як завжди. Але тепер у ньому відчувався відлуння напруги. — Каскад наближається. Протокол попередження увімкнено.

— Назви зразки. Ідентифікуй їх. Повністю.

Перед Роджером з’явились три проекції: диск, ключ, уламок.

— Артефакт IV: диск, виявлений в Краґ’тарі, активований у Валеріані. Походження — Скаланії. Приналежність: Елісія. Суть: Душа. Четвертий кут.

— Артефакт III: рунічний ключ, активований у Драґондарі. Походження — гноми. Приналежність: Торрік. Суть: Механіка. Третій кут.

— Артефакт II: уламок, виявлений у Лісі Крику. Походження — ельфи. Приналежність: Невар. Суть: Коріння. Другий кут.

— Артефакт I: Люди. Динаміка. Перший кут. Не виявлено.

Роджер дивився на порожній сектор. Той не був мертвим — він пульсував ізсередини, але без світла. Як око, яке ще не відкрилось.

— Уточнити статус Першого артефакта. — мовив Роджер.

— Недоступний. Ймовірна форма — не артефакт, а носій. Біооснова. Вірогідність: 74%. — Aeternum відповів.

— Людина?

— Підтверджено.

— Хто? — прошепотів Роджер.

— Немає зразків, що повністю відповідають параметрам. Дані неповні. Синхронізація відсутня.

Роджер повільно опустив руки. Перед ним — голограма П’єдесталу, в центрі якого світились три сектори. Четвертий залишався мовчазним. Але Перший… той, що мав би бути волею людей, був порожнім.

— Якщо вони активують Ораксіс без Першого кута… що буде?

— Суд стане нестабільним. Пріоритети системи зсунуться до жорсткого алгоритму. Результат: каскадна елімінація.

— Знищення?

— Якщо гармонія не підтверджена — очищення буде вважено єдиним шляхом до відновлення.

Роджер стиснув кулак. Його очі блиснули, ніби відбивали спалах Іліону. Він бачив у голограмі не лише схеми. Він бачив Елісію з диском. Торріка з ключем. Уламок Невара, що ще гудів у Валеріані.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍