Марк Менсон - Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем

Ви ніяк не зберетеся написати той сценарій до фільму, про який завжди мріяли, бо якщо зрештою до нього візьметеся, то поставите під сумнів свою ідентичність страхового консультанта. Ви соромитеся завести розмову із чоловіком про експерименти в ліжку, бо ця розмова поставить під сумнів вашу ідентичність доброї, моральної дружини. Ви не наважуєтеся сказати другові, що більше не хочете з ним зустрічатися, бо припинення дружніх стосунків поставить під сумнів вашу ідентичність приємного, готового прощати хлопця.

Ми не користуємося цими гарними й важливими нагодами, бо вони загрожують нам зміною уявлення про себе й думки про самих себе. Вони загрожують цінностям, які ми обрали і згідно з якими навчилися жити.

У мене був друг, який довго розказував усім, що збирається виставити свої роботи в інтернеті й стати професійним (або принаймні напівпрофесійним) художником. Він роками обговорював цю тему, відкладав гроші, навіть розробив кілька сайтів, де виклав своє портфоліо.

Але він так і не наважився почати цей проект по-справжньому. Завжди знаходилася відмовка: то роботи були недостатньо гарні, то він щойно намалював щось краще, то він не міг знайти достатньо часу для розкрутки.

Минуло багато років, а мій друг так і не покинув «справжньої роботи». Чому? Бо хоча мріяв заробляти мистецтвом, реальна перспектива стати художником-який-нікому-не-подобається була значно, значно страшнішою за можливість залишитися художником-про-якого-ніхто-не-знає. Він уже зжився із цією роллю й почувався в ній комфортно.

Був у мене ще один друг, справжній гульвіса, він постійно десь тинявся, пив і мутив із дівчатами. Минув рік такого «богемного життя», і він відчув себе жахливо самотнім, пригніченим і хворим. Йому захотілося відмовитися від своєї «богемності». Він із чорною заздрістю говорив про тих своїх приятелів, які мали з кимось тривалі стосунки й жили спокійнішим життям. А проте сам не змінювався. Минали роки, одну порожню ніч змінювала друга, випивалася пляшка за пляшкою. Завжди знаходилося якесь виправдання. Завжди була причина, чому він не міг зупинитися.

Бо відмовитися від звичного способу життя означало для нього відмовитися від власної ідентичності. Бути «богемним хлопцем» — це єдине, що він умів. Відмовитися від цього означало зробити психологічне харакірі.

У всіх нас є цінності. Ми їх бережемо. Намагаємося жити відповідно до них. Виправдовуємо їх. Плекаємо. Навіть попри власне бажання, бо так запрограмовано наш мозок. Як уже було сказано, ми невиправдано охоче схиляємося до того, що вже знаємо, що, на нашу думку, є правильним. Якщо я вважаю, що я альфа-самець, то уникатиму ситуацій, які суперечитимуть цьому уявленню. Якщо я вважаю, що я віртуозний кухар, то раз за разом шукатиму нагоди довести це самому собі. Для переконання завжди потрібен прецедент. Поки ми не змінимо думки про самих себе, поки не змінимо уявлення про те, ким ми є, а ким не є, ми не подолаємо власної тривоги. Не змінимося.

Тому «пізнати себе», «знайти себе» може бути небезпечно. Ви можете замуруватися в суворо визначеній ролі, сповнитися невиправданими сподіваннями. І закритися до внутрішнього потенціалу та зовнішніх можливостей.

Я кажу — не прагніть знайти себе. Я кажу — ніколи не знайте напевно, хто ви. Так ви будете шукати й досліджувати. І не будете суворо судити інших, натомість приймете їхню інакшість.

Убийте себе

Буддизм твердить, що наша думка про те, ким «ми» є, — це довільна розумова конструкція, і що нам варто позбутися ідеї, що «ми» взагалі існуємо. Довільна стратегія, за якою ми визначаємо самих себе, заганяє нас у пастку, тож краще нам узагалі все відпустити. У певному сенсі можна сказати, що буддизм навчає нас забивати.

Звучить трохи божевільно, але такий підхід до життя має купу переваг. Коли ми позбуваємося історій, які самі собі розказуємо про себе, то звільняємося для дії (і помилок) і зростання.

Коли якась жінка каже собі: «Ну, мабуть, я не дуже добре вмію будувати стосунки», — то раптом відчуває себе вільною діяти і позбутися невдалого шлюбу. У неї більше немає ідентичності, яку треба берегти й залишатися в нещасному шлюбі, аби лише довести щось самій собі.

Коли студент визнає: «Можливо, я не бунтар, може, я просто боюся», — то він звільняється для того, щоб знову мати амбіції. Він більше не вагатиметься здійснювати свої академічні мрії — і, можливо, зазнати поразки.

Коли страховий агент визнає перед самим собою: «А що, здається, не так уже це й дико — мріяти про творчість, коли ти всього лише офісний планктон», — то наважується нарешті взятися за написання сценарію. І подивитися, що з того вийде.

У мене для вас є гарні новини й погані. Ваші проблеми не особливі й не унікальні. Майже. От чому відпустити ситуацію завжди означає зітхнути з полегшенням.

Разом зі страхом, породженим ірраціональною впевненістю, в людині виникає егоцентризм. Коли ви боїтеся, що саме ваш літак потрапить у катастрофу, або що саме вашу ідею проекту всі піднімуть на кпини, або що саме вас оберуть об’єктом для кепкування чи ігнорування, то ви ніби кажете собі: «Я — виняток, я не схожий чи не схожа на інших, я не такий, особливий».

Це чистої води нарцисизм. Ви вважаєте, що до ваших проблем треба ставитися інакше, що ваші проблеми такі унікальні, що навіть не підлягають законам, за якими рухається всесвіт.

Моя порада: не будьте особливими, не будьте унікальними. Змініть свою стратегію, і дивіться на речі приземлено й широко. Не оцінюйте себе як майбутню зірку або невизнаного генія. Не оцінюйте себе як жертву чи недолугу помилку. Визначайте себе в більш приземлених координатах: як студента, як партнера, як друга, як автора.

Що вужчу й рідкіснішу ідентичність ви для себе оберете, то більше вам усе загрожуватиме. Тому визначайте себе якомога простіше та звичайніше.

Через це, можливо, доведеться відмовитися від якихось грандіозних уявлень про себе: що ви неймовірно розумні або надзвичайно талановиті, або достобіса привабливі, або стали найнещаснішою жертвою — іншим таке й уявити важко. Доведеться відмовитися від власної «особливості» й відчуття, що світ вам щось винен. Доведеться відмовитися від пошуку емоційних кайфів, у яких ви знаходили підтримку роками. Як наркоманові, який зліз із голки, вам доведеться пережити ломку, коли ви відмовитеся від усього цього. Але потім стане значно краще.

Як стати трошки менше самовпевненим

Сумніватися в самому собі й у власних думках і переконаннях — одне з найскладніших умінь, яке потрібно в собі розвивати. Але цього можна навчитися. Ось кілька питань, які допоможуть вам плекати невпевненість у житті.