Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Перша пара залишила за собою приємні емоції. Тімея не подавала зайвої інформації і взагалі швидко і коротко розповідала. Аліні стало навіть шкода,що даний предмет у неї буде виключно до зими.

На слідуюче заняття Тімея задала чимало завдань та це зовсім не злякало Аліну адже частково даний матеріал вона вже знала і тому єдиним,що їй потрібно було дійсно зробити це повторити матеріал і підготувати рослинні компоненти для слідуючого заняття.

 На хвилі чудового настрою Аліна рухалась по коридору  у напрямку слідуючої  пари.

-" Ей! -хтось торкнувся їх плеча.- Ти куди? Аудиторія в іншій стороні."

 -" В мене інший розклад."

Дівчина,що в душевному пориві захотіла допомогти Аліні,знизала плечима і пішла геть,наздоганяючи інших однокурсників.

 Пара з анатомії викликала в Аліни двоякі емоції,з однієї сторони їй було цікаво,а з іншої вона непокоїлась. Вона усвідомлювала,що військовий напрямок буде далеко не таким простим, як напрямок зіллєваріння.

 В аудиторії було майже порожньо. За столами сиділо близько десяти осіб включно з нею. Тепер вона могла зрозуміти чому куратор Вієті так наполягала на зміні напрямку. Схоже,що в країні і справді виникали кадрові проблеми з військовими цілителями. Виникли дані проблеми в зв'язку з  низьким магічним потенціалом, чи в наслідок ліні адептів, вона не знала.

Та сівши за стіл вона почала як і наші очікувати викладача.

-" Цього року нас ще менше ніж зазвичай."-промовила  ельфійка. Вона володіла дуже милою зовнішністю, особливо шарму їй надавала родимка над кутиком губ. Красиві темні кучері ельфійка заплела і підколола.

-"Воно і не дивно, враховуючи останні події."- відповів їй біловолосий хлопець з татуюванням на правій кисті.

-" Думаєте, війна і справді почнеться?"- тремтячим голосом спитала гномка. Її бліде обличчя зблідло ще сильніше,від чого вона мала хворобливий вигляд, а перелякано розширені сірі очі забігали по залу очікуючи відповідь.

-" Ніхто не знає. Батько писав,що зараз тиша і набігів немає та я сомніваюсь,що вони відступлять."- відповів юнак з татуюванням.

  Вперше за весь час перебування тут Аліна знову почула про ситуацію на кордоні. Вона більше не піднімала  цю тему у діалогах з Міка. Розуміла занепокоєння серед військових цілителів, яким у випадку відкритого військового конфлікту доведеться опинитись в самому епіцентрі подій. Чи лякав такий розвиток Аліну? Лякав, а відступати зараз було пізно...

Пара вже розпочалась,а викладач досі не з'явився. Аліна почала перейматись тим,що професор якому довірили даний предмет виявиться геть байдужим і тоді такий важливий предмет  вони не вивчатимуть повноцінно. Але всім дозволено помилятись.

Коли в аудиторію,наче шквальний вітер, влетів викладач Аліна  мимовільно прикрила рота рукою,щоб втримати крик. Все обличчя  та голова чоловіка були  вкриті глибокими шрамами від порізів, які перемішувались з шрамами від опіків. Одне око було відсутнє і прикрите пов'язкою. Він плюхнувся за викладацький стіл і єдиним оком оглянув студентів які зібрались в залі.

-"Дев'ять...- видихнув він грубим,хриплим голосом.- З цих дев'яти  четверо хлопців і п'ять переляканих леді,які невідомо чим думали обераючи даний напрямок."

Аліна повільно опустила руку. Їй стало соромно за свою реакцію.

-" Я не буду ніжити вас,як це роблять інші. Ви знаходитесь тут для навчання. Якщо вас це  не влаштовує там двері на вихід."- жестом руки вказав він на вихід з аудиторії.

Аліна озернулась на інших адептів.Вона побачила як хворобливо бліда гномка потягнула руку вверх,рука добряче трусилась.

-" А хіба в академії є інший викладач анатомії?"- тремтячим голосом спитала вона. 

Погляд викладача миттєво опинився переведений чітко на неї. Тихо пискнувши вона опустила руку,схоже, що з усіх присутніх вона була найбільш чутлива до нетипової зовнішності професора.

-" Ні. Вихід за ці двері означатиме,що ви свідомо прийняли рішення встати і піти до директора з проханням про зміну напрямку доки не пізно."

Пазл в голові Аліни почав складатись.Схоже,що методом незначного візуального і емоційного тиску відсіювали адептів які і самі б з часом змінили напрямок,а отже потратили б купу зайвого часу. Тому видихнувши вона розслабилась і продовжила очікувати.

Потягнулись хвилини, адепти сиділи на своїх місцях. В аудиторії стояла мертва тиша.

-" Ну? Скільки мені ще чекати?- після крику професора,гномка зіскочила з свого місця і прожогом вилетіла з аудиторії.

-" Ще бажаючі є?"- запитав він.

Відповіді не послідувало. Вираз обличчя в професора змінився, воно розслабилось і втратило загрозливий вид.Цей  вид замінила чудернацька крива посмішка.

-"Отже вас буде вісім.- сказав він.- Я  радий,що не все ще втрачено у новому поколінні. Що ж мене звуть професор Кітер і я викладатиму у вас анатомію та основи магічної хірургії. Предмети вузько будуть переплетені,тому одразу попереджаю носити за собою обидва набори підручників. Писати на уроках ми не будемо, це зайва трата часу.Як я і сказав жалю і співчуття на моїх уроках бути не має, ці емоції не повинні бути присутніми ні на моїх уроках,ні в житті.Вони будуть заважати."

-" А хіба цілителі не мають співпереживати пацієнту?"- здивовано спитала ельфійка з кокетливою родимкою.

-"Я сумніваюсь,що ваші співчуття і жалість допоможуть важкопораненому на границі життя. Медик повинен вміти контролювати себе і свої емоції. Запам'ятайте це раз і назавжди."

-" Прошу вибачення"- зніяковіло пробурмотіла ельфійка.

-" А зараз перейдемо до анатомії. На слідуюче заняття досконало вчимо скелетну будову і судинну систему. Опитувати буду кожного,можете бути вільні."- сказав професор Кітер і не гаючи часу підвівся і так же ефектно як з'явився покинув їх в аудиторії.

Щойно двері за спиною викладача зачинились по аудиторії пролунав загальний видих облегшення.

Схоже,що з даним предметом у них у всіх будуть чималі проблеми.