Андрій Анатолійович Кокотюха - Третій рівень. Короткі історії

— Ясно з тобою все, — зітхнув я.

Дійсно, знайома ситуація.

У службі безпеки хазяїна цієї квартири працює один мій колишній колега. Тільки мене вигнали з поліції, а він сам пішов. Сватав якось мене до них, я відмовився. Ось звідки банкір про мене знав… І ось через кого він міг вийти на цього загнаного наркомана…

Ну що, схоже, комплекти ключів нам видала одна й та сама людина.

Я пригрозив худому пістолетом, підвівся, повернувся до спальні.

Коханці вже привели себе в порядок. Аліна навіть встигла зачесатися. Та повернула собі відчуття, що все це відбувається в її домі.

— Хто ви і як тут опинилися?

— Не все відразу, — я говорив до неї, як до малої дитини. — Між іншим, я вам обом життя врятував. Хоча б подякували…

— Дякую. І все ж таки?

— Та не женіть ви! Це, — кивок на кавалера, — ваш чоловік?

— Це має значення?

— Має.

— Ні. Це водій мого чоловіка, — просто відповіла Аліна.

— Ви часто тут проводите свої інтимні побачення?

— Тільки тоді, коли чоловіка нема в Києві. Я провела його в аеропорт. Зараз він уже в небі, по дорозі в Стокгольм. Тепер я можу…

— Не можете, — грубувато перервав її я. — Боюся, ми лише згаємо час. У квартирі є якісь цінні речі? Я маю на увазі — дорогий антикваріат. Якщо бути зовсім точним, мене цікавить ось це, — я витягнув з кишені золотий годинник на ланцюжку.

— Це… — Аліна розгублено подивилася на коханця, потім — на годинник, потім — знову на мене, — один партнер дав йому, під заставу, це дуже коштовна річ… Як він у вас опинився?

— Я його взяв із сейфу, Алю. Ключі дав мені ваш чоловік. Заплатив гроші, а за це я мусив зіграти невеличку виставу. Я збирався зімітувати пограбування. Через цей годинник у вашого чоловіка неприємності. Він не хоче його комусь там повертати. Ось і вирішив обставитися в такий спосіб. Потім я мусив влаштувати тут бардак, замовник уже придумав навіть, на кого можна перевести стрілки… Годинник, ясна річ, я мусив віддати йому. Я погодився, бо тут справді нема криміналу. Звичайно, я перевірив, чи його це квартира і все таке інше… Я зайшов сюди о дванадцятій сорок п’ять. Раптом приїхали ви обоє, від пристрасті забули про все на світі. Я заховався, а поки думав, що робити — з’явився той наркоман із пістолетом. У нього теж були ключі від вашої квартири.

— Де він їх… А, ясно! — тепер уже й Аліна все зрозуміла. — А для чого?

— Просто все. Йому заплачено за те, що він уб’є вас обох. І ваш чоловік, сонечко, одним ударом вирішує всі свої проблеми: вбиває дружину та її коханця, стає безутішним вдівцем і жертвою, може не повертати дорогий годинник. Квартиру ж пограбовано! Претензій не може бути, бо жінку під коханцем застрелили, що там якийсь годинник! Годинник же можна вигідно продати якомусь колекціонерові за бугор. Торгівля антикваріатом — частина бізнесу вашого чоловіка. Сума буде значно більшою, аніж взято грошей під заставу. Ну, а наш приятель, який мусив вас убити, міцно та давно на голці. Довго не житиме, а йому ще й допоможуть. Наприклад, передоз. І виглядатиме все так, ніби коханці вбиті наркоманом під час пограбування. Я ж мовчатиму, бо сам заліз у погану історію. Ось такий був розрахунок, мені здається.

Вони повірили.

Ось тільки банкір повернеться. І якщо за час його відсутності не станеться нічого з того запланованого, кожному з нас буде загрожувати якась нова небезпека. Тиха, немов нічна гадюка.

— У мене є гроші, — подав голос коханець, який досі мовчав. — Скільки хазяїн платив за нас тому типові?

Я назвав суму.

Не зважаючи на ситуацію, водій не стримав короткого смішка.

— Ми його замовимо. Мого хазяїна. Не такому наркоші, а солідним людям. За більші гроші.

І ось тепер слово за мною. Стою, дивлюся на них та думаю.

У мене, наприклад, безліч зауважень до цієї ідеї.

Але є в неї один плюс: проблеми чотирьох людей у такий спосіб будуть вирішені буквально одним ударом.

Двері без номера

Нічого складного мені робити не треба було.

Зайти в порожню квартиру, взяти там дещо і повернутися назад. Навіть хату можна було не зачиняти. Все одно господарі помітять зникнення картини відразу, щойно повернуться з концерту. Ясно, поліція приїде, почне старих виховувати: чого ж ви, мовляв, шановні пані та панове, лише один замок поставили, коли така дорога річ у квартирі… Нема чого кивати на броньовані двері, тепер майже всі двері в квартирах броньовані. До того ж однакові, за одним зразком зроблені. І замки там стоять здебільшого однакові, стандартні. Відчинити їх для майстра з досвідом — завиграшки.

Знаю, про що кажу. Сам слюсар, досить високої кваліфікації. Причому потяг до цього маю, можна сказати, з дитинства. Не повірите: в школі якось кабінет фізики відчинив за три хвилини. Протяг двері захлопнув, ключі вчителька на столі лишила, а в кабінеті — хімікати, все таке. З хімією я якраз не дуже дружив, тому відразу тоді вписався: «Алло Олегівно, давайте я зараз двері відчиню, а ви мені за це — хорошу оцінку, можна?». Вчителька спочатку отетеріла, погодилася більше, як згодом зрозумів, із цікавості — чи зможе семикласник впоратися. Зміг, звісно, мені навіть дівчатка наші поплескали в долоні. Як кажуть психологи, підвищив свою самооцінку, виріс у власних очах.

Саме через те, що себе поважав, пішов пізніше, вже в свідомому віці, з роботи. Майстрові такого класу не можна платити так мало. Мене не хвилювало, що служба державна, ставки маленькі, роботи багато, таке інше. Не хочете втрачати спеціаліста високого рівня — платіть високу зарплату, так всюди робиться. Я не той слюсар-алкаш, на якого карикатури малюють. Стежу за пресою, телебаченням, Інтернет у мене є.

Власне, з Інтернету все і почалося. Дав оголошення про свої послуги, вирішив почати приватний бізнес. Перший же замовник, точніше — замовниця, попросила приїхати до неї додому, сейф відчинити. Ключа згубила, бач, а чоловік дізнається — приб’є. Навіть погодилася таксі оплатити, аби я швидше приїхав. Це вже потім я взнав: коханка йшла від коханця, ключ від квартири мала, а від сейфу — зась. Тож швиденько, поки той не повернувся, вигребла з моєю допомогою всі долари та коштовності. Мене швидко вирахували, затримали, довго тримали, нарешті таки справедливо вирішили — ніякий я не співучасник злочину, на моєму