Наталія Ярославівна Матолінець - Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець

писав. Златан не дзвонив. Златан навіть не чекав на неї після роботи, як робив це останніми днями.

— Ти додому йдеш? — Еверест виріс за спиною, ніби тінь.

— Ні, — огризнулася Варта, вперто розглядаючи вікна кав’ярні в очікуванні, що ось-ось там майне кучерява голова нового знайомого.

— Тоді я проведу тебе деінде, — стенув плечима світляк. Він стовбичив позаду, і чаклунка відчувала його погляд потилицею. І це дратувало.

— Звільни мене від потреби розбивати тобі носа, щоб позбавити хворобливих бажань, — зітхнула дівчина. На мить вона подумала, а чи не міг світлий алхімік справді якимось дивом зацікавитись її персоною. Але це була зовсім сміховинна думка.

— Пішли, — кинув Еверест прохолодніше. — У мене теж є справи, окрім як турбуватися про твою безпеку.

Ці слова світляка знову нагадали Варті про Златана. Вона краєм ока зиркнула на блідий профіль співробітника, обрамлений світлими, ще й вицвілими від літнього сонця патлами. Ні, ні краплі не схожий на чеха. Але щось об’єднувало їх насподі — мовби нитка, невидима оку.

Раптом нова й трохи ризикована ідея відвідала Варту. Вона награно зітхнула і вирішила погодитися на компанію алхіміка — задля цієї ідеї. Бо сам нарвався!

***

— Це дуже погана думка, Варто, — відповів Еверест із усім можливим світляцьким осудом.

— Та-ак? — дівчина осміхнулася, розхитуючи медальйон на ланцюжку. — Тоді пропоную покінчити із цим швидше.

Вона була певна, що наклала на алхіміка достатньо сильні пута, щоб виграти собі хвилину-другу. А більше їй і не потрібно. Навіть якщо якісь люди й побачать їх з вікон, то нікого не здивує пара, яка зазирнула в один із пошарпаних двориків у центрі в пошуках пригод чи кнайп. А незримі пута, виплетені з павутини і стягнуті довкола рук світляка, неосяжні для простих людей.

Чаклунка підійшла впритул до алхіміка. І повісила медальйон йому на шию. Нічого не сталося. Еверест не намагався звільнитися. Він просто стояв навпроти неї і свердлив невдоволеним поглядом.

— Ну, і? — спитав він похмуро.

— Минулого разу ти сахнувся так, ніби тебе обпекло вогнем, — зауважила Варта.

— Я вмію витримувати біль, сильніший за цей. А ти уважна, що примітила-таки.

— Так сталося, — Варта вирішила не згадувати про те, що схожа реакція на прикрасу і в її нового знайомого з Чехії. — То що з моїм медальйоном чи з тобою не так?

— Могла б просто спитати, — фиркнув Еверест. — Але ні, обов’язково треба по-темному. Скористатися моїми добрими намірами, зв’язати і нап’ялити це на мене.

Варта помітила краплини поту на його чолі. Алхімік стиснув зуби.

— Я могла спитати — ти міг збрехати. А так побачила, що моя прикраса справді має на тебе вплив. Трохи незвична проблема. У чому тут річ?

Дівчина зняла медальйон і струсила пута зі світляка. Еверест скривився й потер зап’ястя.

— Твій медальйон тут ні до чого. У мене алергія на золото, — відповів він трішки роздратовано. — Неприємна штука. Ну, але ювелірки я не ношу.

— І що ця алергія робить? — хмикнула дівчина, не до кінця вірячи словам світлого.

— Неприємно робить. Тому якщо захочеш мене закатувати якось, то найкраще зробити це там, де багато золота.

— Добре, так і зроблю, — неуважно кивнула Варта, замислившись над тим, чи і в Златана така ж біда.

Урешті Еверест усе одно вирішив провести її — о, неосяжні альтруїстичні нахили світляків! — тому Варта позбулася небажаного супутника аж біля дому відьом.

— Аллі послала Тайфуна, — повідомила їй з порога Дикоросла.

— Чого й варто було очікувати, — похитала головою Ружичка.

— Тільки ти цього йому не кажи, — докинула Ромашка.

— Не буду, — дівчина кинула рюкзак у кутку і впала на диван. — Не день, а божевільня.

— Не можемо не погодитися! Зате глянь, — Ружичка розстелила на журнальному столику карту міста з позначеними на ній точками. Варта примітила, що стіл новий (вчорашній же розтрощив сам Тайфун, коли Макс накинувся на нього). Дівчина застогнала, уявляючи, чого вартуватиме знову їх помирити. Максиміліан, хоч і не належав до алхіміків, міг закатрупити за Аллі. І пощастило, що вчора до цього не дійшло.

— Сюди глянь, Вартусю! — шпикнула її ліктем Ружичка.

Варта перевела погляд на карту.

Дикоросла та її подруги встали в коло і заспівали щось невиразне. Їхні глибокі та дзвінкі голоси спліталися, наче павутинка енергії. Резонували між собою. Затягували. І чаклунка майже зримо відчувала, як у колі розростається магія, як вона захльостує карту...

— Прояви! — раптом скрикнула Дикоросла і плеснула на стіл зілля з глиняного горнятка.

Різкий запах заповнив кімнату. Зелена калюжа розпливлася по карті.

— Диви, онде! — кинула відьма.

Варта схилилася і придивилась. Слабкі завихрення, схожі на те, як хвилюється повітря над вогнищем, з’явилися над точками міток. І одна там, де нічого ще не було. Сихів.

— Це місця, де вивільнялася потужна магія останнім часом, — осміхнулась Дикоросла, витираючи зілля шматкою. — Усі збіглися з уже позначеними мітками. Тож заклинання й зілля працюють гарно.

— Ми віримо, що нова точка там, де вказано, — Ружичка обвела місце завихрення, яке вже тануло, олівцем. — Територія велика, але відкрита. Шукати легко. Не те, що по тих лісах на Підголоско!

— Отож, сьогодні ганяємо сихівську гопоту, — осміхнулась Варта, — і сихівських світляків.

— Неф з Ерран та їхніми поїхали туди, щоб відшукати точку, як тільки посутеніє. І оберігати її від світлого кодла, якщо знадобиться, — спохмурніла Ромашка.

— А на Таєві жертва, — додала Ружа. — Він думав, що вийде залучити алхіміків...

— Я допоможу йому, — відповіла Варта. — Дік, підеш зі мною?

— А ще б я тебе кинула! — Дикоросла з готовністю почала пакувати баночки із зіллями в свою вишиту сумку.

Варта зиркнула на мовчазний екран мобільного. Златан досі не дав про себе знати.

— До речі, дівчата, — чародійка сховала телефон До кишені, — Морт таки зрадив нас і бігає хвостом за Люсент. Тому з ним жодних справ.

— Скажеш таке! — обурилась Ружичка. — Він утратив нашу повагу ще тоді, як підставив Макса. Слизький тип. Та й не вельми він сильний, щоб пантрувати, що він не за нас.

— От і добре. Тоді ходу. Сонце скоро сідатиме, — Варта визирнула у вікно і примружила очі. Їй