Колектив авторів - Precedent UA — 2015

тілесні ушкодження. Порушили кримінальну справу, яка незабаром була припинена за відсутності складу злочину. Заявник оскаржив це рішення. Воно було скасоване, а потім знову кримінальне провадження припинилося. Заявник не отримав копії рішення про це.

Суд встановив, що заявник отримав ушкодження внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність поводження, та національні органи не виконали свого зобов'язання щодо ефективного розслідування скарги заявника на жорстоке поводження.

Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.

Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 28, 29 Конституції України, статті 127, 364, 365, 366, частина 3 статті 364, стаття 371 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року, стаття 4 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статті 44, 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення 1984 року.

Основні тези:

«…Навіть за найскладніших обставин, таких як боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, Конвенція категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське поводження чи таке, що принижує людську гідність, поводження або покарання» (§ 44)

«Розслідування серйозних тверджень про жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень» (§ 56)

«В обставинах цієї справи, Суд відмічає, що затримки при отриманні медичних доказів та в подальшому розслідуванні, на які вказує заявник, нанесли шкоду ефективному розслідуванню…» (§ 57)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–103998

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1431370238#_22

Рішення національних судів із вдалим застосуванням вищеназваного рішення ЄСПЛ:

1) рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2015 року, справа № 703/949/15-к, суддя Васильківська Т. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47430062

Теза із рішення: «…Проведення слідчої дії в порядку частини 3 статті 333 КПК України призначається тому органу, який проводив досудове слідство, разом з тим, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у рішенні від 17 березня 2011 року справа «Бочаров проти України», здійснення розслідування фактів жорстокого поводження та катування щодо особи під час досудового слідства тим же органом, який проводив досудове розслідування не може бути визнане незалежним та ефективним розслідуванням, тому такі слідчі дії слід доручити прокурору Черкаської області, в ході яких необхідно: провести дослідження фактів викладених обвинуваченим Макєєвим П.І. під час судового розгляду, встановивши чи мали місце факти застосування заборонених заходів фізичного чи психологічного впливу на Макєєва П.І. під час досудового слідства в межах даного кримінального провадження.».

2) рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року, справа № 212/3317/15-а, суддя Зімін М. В.

3) рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року, справа № 320/181/15-ц, суддя Редько О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45998380

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4639659

Теза із рішень: «…Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.».

4) рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 05 травня 2015 у справі № 152/516/15-а року, рішення від 18 червня 2015 року у справі № 152/724/15-ц, рішення від 25 травня 2015 року у справі № 152/525/15-к, рішення від 02 червня 2015 року у справі № 152/385/15-к, рішення від 11 червня 2015 року у справі № 152/580/15-ц, — суддя Славінська Н. Л., а також рішення від 19 травня 2015 року у справі № 152/674/15-а, рішення від 29 травня 2015 року у справі № 152/426/15-ц, — суддя Соколовська Т. О.

Посилання:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44062203

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44326852

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44541767

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45295571

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44864047

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44301099

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44614241

5) рішення Рівнєнського міського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року, справа № 569/12950/14-к, суддя Куцоконь Ю. П.

Посилання: www.reyestr.court.gov.ua/Review/44324455

6) рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року, справа № 645/4443/14-ц, головуючий суддя Макаров Г. О., судді: Кружиліна О. А., Кіпенко І.С.

Теза із рішень: «…До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».. Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.».

Гриненко проти України, № 33627/06, 15 лютого 2012 року

Фактичні обставини справи: 20 листопада 2004 року близько 23.00 заявник був затриманий у себе вдома за підозрою в організації замаху на вбивство бізнесмена, що працював у місті Харкові. Заявника привезли до відділку міліції в місті Харкові, а потім відвезли до міста Києва. Того вечора та вранці 21 листопада працівники міліції били заявника, одягали на голову протигаз, перекриваючи доступ повітрю, а також підвішували його на одягнених на руки наручниках, щоб змусити зізнатися у вчиненні злочину. В той же день міліціонери допитали заявника в якості свідка без присутності адвоката, попри те, що батько заявника найняв йому захисника. Заявник підписав зізнання зі страху перед подальшим можливим побиттям. Його визнали підозрюваним та допитали уже за участі адвокатів. Під час судового розгляду заявник розповів про неправомірні дії щодо себе з боку працівників міліції. 25 червня 2005 року суд визнав заявника