Тимур Іванович Литовченко - Забути неможливо зберегти

– Це мій ворог, – доволі прохолодно мовив Араміс. – І засудив він сам себе давним-давно.

– Може, скажете ще, що він навіть уб’є сам себе?

Незважаючи на досить уїдливий тон журналіста, «мушкетер» залишався непохитно-спокійним, відповівши:

– Наркомани підписують собі смертний вирок з першого ж дня прийому наркотиків, цим себе й убивають.

– Отже, він наркоман…

– Я думав, ви здогадалися за моїм музичним анонсом.

– Ах, так! Доктор Александров, «Стоп наркотик»… Ну, зрозуміло, зрозуміло. А звідки ж прокляте зілля візьметься?

– Вже узялося, – підправив журналіста Портос. – Саме особливе наркотичне зілля й було вмістом останньої посилки, привезеної Патрачем Тринадцятим буквально напередодні загибелі.

– То ваш ворог наркотики возив!..

– Я думав, ви здогадалися, – у тон Арамісу мовив Портос. – Дільце неабияк прибуткове. До того ж останнім часом його банда перейшла на «конструктори щастя», що набагато безпечніше від наркотиків.

– А це іще що таке?

Журналіст відчував, що зараз довідається про щось карколомне, однак Араміс почав здалеку:

– Чи маєте ви уявлення про бінарну зброю?

– Доволі слабке. Але чого тут…

– Бінарна зброя – це два слабкоотруйних компоненти, які при змішуванні утворюють бойову отруйну речовину. Існує спеціальна міжнародна Конвенція про заборону, виробництво, накопичування й застосування хімзброї, однак щоб під її дію підпала зброя бінарна, прогресивному людству довелося свого часу неабияк потрудитися.

«Конструктор щастя» – це приблизно те саме: не наркотик, а лише окремі компоненти, із суміші яких готується наркотичне зілля. До суміші додається інструкція з виготовлення. Якщо погратися зі співвідношенням компонентів і з режимами обробки суміші, можна одержати різної сили дурилку: для початківців, для тих, хто підсів серйозно, й зовсім уже для доходяг.

Украй здивований Олег тільки й зумів промимрити:

– Нічого собі…

– Не скажу, що останній період життя Патрача був безпроблемним, – знову заговорив Портос, – але все-таки возити наркотики й возити «конструктори щастя» – речі зовсім різні! Компоненти «конструктора» ніким не заборонені, навіть під час перевезення через кордон ніякий прикордонник тобі й слова не скаже. Відвантажуй хоч валізами, хоч діжками.[29] А що вже говорити про внутрішню доставку, якщо дозу «конструктора» можна без найменших проблем замовити через Інтернет!.. Але полегшення життя обернулося тим, що Патрачеві катастрофічно бракувало ризику.

– Ну добре, припустімо, він з’їздив кудись за черговою партією «конструктора». Але ж його забили на смерть бейсбольними битами! Як же тепер наркотик потрапить до замовника?!

– Патрач іще вночі відвіз товар, куди треба.

– Уночі – це після…

– Ну так, щойно з мадам вербувальницею розправився, тоді сів на мотоцикл і поїхав замовлення розвозити. Як я вже казав, автомобіля в нього зроду не було. Та й ні до чого кур’єрові автомобіль, якщо по країні мотатися краще в поїздах чи автобусах: не так помітно. А от для доставки містом мотоцикл якраз те, що треба! Окрім того, людина на двоколісному «Suzuki» виглядає набагато більш спортивною, ніж водій будь-якого авто – а в Патрача спортивне загартування все-таки до гробової дошки залишалося.

Згадка про те, що вбитий наркокур’єр був, виявляється, запеклим мотоциклістом, уперше за весь вечір розвеселила Олега. Щосили приховуючи іронію під маскою серйозності, він запитав:

– А чи є на двоколісному «Suzuki» місткий багажник?

– Який ще багажник?… – сторопів Портос.

– Ну як же! Зрозуміло, той самий, у якому відвезли на Пуща-Водицинський цвинтар мішок із трупом вербувальниці.

– Не кажіть дурниць, пане власкор, бо я засумніваюся у ваших розумових здібностях, – процідив Атос. – Цю негідницю справді зарізав Патрач, однак на «стрілку» її запросив власний бос. Інакше вона б не поїхала.

– Ах, он воно як!..

– От бос вербувальниці й забезпечив машину з великим містким багажником! І вже впоравшись із цією справою, убивця узявся за звичайну роботу з доставки замовлень. У них там своя система: під’їхав до схованки, гроші звідти забрав, пакетик з «конструктором щастя» та інструкцію з приготування поклав. А зранку раненько обдзвонив клієнтуру: таке діло, виїжджайте в обумовлене місце, забирайте замовлення. І ніяких особистих контактів: найсуворіша конспірація!

– Але якщо з погляду закону причепитися до компонентів «конструктора щастя» неможливо, то…

– А конкуренти?! Вистежать – доведеться битися. Після бійки неодмінно почнуть розбиратися боси, потім великі боси, які командують молодшими босами… Це ж скільки мороки, уявіть? Тому краще не ризикувати й зайвий раз «зашифруватися».

– Втім, з’ясовуючи, яку таку капость розвозив по країні Патрач, ми відволіклися від головного, – тихо, однак наполегливо нагадав Араміс, – я так і не розповів про те, що ж змушує мститися особисто мене.

– Даруйте, таки справді відволіклися, – погодився Олег. – То що ж?

Широко роззявивши рота, «мушкетер» ковтнув повітря та, здавалося, з готовністю збирався заговорити. Але замість цього чуйно видихнув, винувато посміхнувся й зачастив скоромовкою:

– Знаєте, я ж готувався… промову оцю навіщось репетирував, довго обмірковував кожне слово, щоб ви усе зрозуміли без зайвих розпитувань, але зараз… Не можу, і край. Хоч ти плач!