Джон Гришем - Адвокат негідників

— Здається, нам доведеться відкласти страту, — кажу я.

— Можливо, до цього не дійде, — відповідає, задкуючи, Фореман. Вони виходять, причиняють за собою двері і замикають їх ззовні.

Губернатор відчуває потребу звернутися до людей. Бачимо на екрані його заклопотане обличчя. Він стоїть на подіумі, перед ним мікрофони і камери — мрія політика. Звідусіль до нього вигукують запитання, і ось ми вже дізнаємося, що ситуація в «Біґ Віл ер» «напружена». Є постраждалі, навіть жертви. Близько двох сотень ув’язнених вийшли зі своїх камер, хоча досі ніхто з них не намагався проникнути через зовнішню огорожу в’язниці. Кілька пожеж уже приборкано. Так, є деякі ознаки того, що ці події координувалися ззовні, і ні, доказів, що за цим стоїть Лінк Скенлон, немає, принаймні поки що немає. Він, губернатор, задіяв Національну Гвардію, тож тепер ситуація під контролем поліції штату. А, і до речі, він відхиляє останнє клопотання про помилування.

Згідно з протоколом з ув’язненого знімають кайданки о 21:45 і супроводжують його в останній прогулянці до приміщення, де відбудеться страта. Там його з ніг до голови прив’язують до каталки міцними шкіряними пасками. Поки його прив’язують, лікар оглядає його руки і знаходить підходящу вену, тим часом інший медик перевіряє його життєві показники. На відстані десяти кроків за скляною перегородкою і темними шторами у двох окремих приміщеннях чекають свідки — в одному свідки з боку жертви, в іншому — свідки з боку вбивці.

Крапельницю підключають і закріплюють стрічкою. Великий настінний годинник дає можливість пропащій душі відраховувати свої останні хвилини. Рівно о 22:00 юрист в’язниці зачитує смертний вирок, і начальник в’язниці питає, чи бажає страчуваний виголосити останнє слово. Він може казати все, що хоче. Ці слова записують і транслюють онлайн. Він промовить кілька слів, можливо, вкотре заявить, що не винен, може, комусь пробачить чи попросить пробачення. Коли він завершить, начальник в’язниці подає сигнал людині в сусідньому приміщенні, і та вмикає потік хімічних речовин. Страчуваний непритомніє, його дихання утруднюється. Приблизно за двадцять хвилин лікар констатує смерть.

Лінку все це відомо. Очевидно, у нього інші плани. Я — лише людина, яка опинилася не в тому місці, не в той час.

О 21:30 в «Біґ Вілер» повністю зникає електрика — абсолютний блекаут. Пізніше з’ясується: збій живлення спричинений тим, що хтось просто розпиляв електроопору. Резервний генератор у Блоці дев’ять — блоці камер смертників — не запустився через пошкоджені паливні інжектори.

О 21:30 ми цього ще не знаємо. Ми знаємо лише те, що в «Кімнаті гучних вечірок» темно, хоч око вийми. Лінк підхоплюється і цідить:

— Геть з дороги.

Він посуває стіл, підпирає ним двері. Зверху над нами коротко зблискує світло, чути якісь звуки. Панель підвісної стелі відкривається, звучить голос:

— Лінку, сюди.

Промінь ліхтарика обмацує кімнату. Опускається мотузка, Лінк хапається за неї.

— Давай, обережно, — каже голос, і Лінк починає повільно підійматися. Його життя в буквальному розумінні залежить від цієї мотузки. Згори долинає якийсь шурхіт і вовтузіння, та я не можу сказати, скільки людей залучені до цього.

За кілька секунд Лінка вже не видно, і якби я не був таким ошелешеним, то розсміявся б. Раптом мені спадає на думку, що мене можуть застрелити. Знімаю з себе пальто і краватку, влягаюся на армійську койку. Охоронці вибивають двері, вриваються до кімнати з пістолетами, спалахує світло.

— Де він? — гарчить до мене один з охоронців.

Я показую на стелю.

Вони галасують і лаються, двоє хапають мене і виволікають у хол, де метушаться десятки охоплених панікою вартових, копів та офіційних осіб.

— Він утік! Утік! — кричать вони. — Бігом на дах.

Крізь неймовірний гамір у холі проривається гуркіт гелікоптера. Мене тягнуть в якесь приміщення, звідти в інше. Незважаючи на хаос, я чую, як охоронець кричить, що Лінк Скенлон зник. Електропостачання відновлюють аж за годину. Поліція штату негайно мене заарештовує і доправляє до найближчої окружної в’язниці. Вони попередньо припускають, що я — співучасник.

Із часом усе стає зрозуміло, а з огляду на те, що мене частково звинувачували у втечі, я маю доступ до інформації. Обвинуваченням я не переймаюся, адже його неможливо обґрунтувати.

О 21:30 того вечора в околицях «Біґ Вілер» кружляли два вертольоти телевізійників. Адміністрація в’язниці та поліція наказали їм триматися подалі, але вони підлітали доволі близько. Щоб показати, хто тут головний, поліція штату підняла два своїх гелікоптери для охорони повітряного простору над в’язницею, і це відіграло свою роль, коли почався безлад. А ще це відволікало увагу. Над в’язницею стояв величезний стовп диму, адже пожежі почалися одночасно у