Роджер Желязни - Рука Оберона

побачив витягнуту на землі звірюгу і великі згустки крові у неї на грудях, ніби квітка навколо темного стебла списа. Джуліан спішився. Він щось сказав іншим вершникам, але я нічого не розчув.

Вони залишилися в сідлах. Він подивився на все ще вмираючу Мантікору, яка смикалася, потім подивився на мене й посміхнувся. Він підійшов до тварюки і став на неї ногою, схопивши однією рукою спис і витягнувши його з моторошної туші. Після чого встромив спис у землю й прив'язав до древка Моргенштерна.

Джуліан підняв руку і поплескав коня по крупу, потім озирнувся на мене і рушив до мене. Коли він підійшов і зупинився переді мною, він вимовив:

— Хотів би я, щоб ти не вбивав Белу.

— Белу? — Перепитав я.

Джуліан глянув на небо. Я послідував за його поглядом. Зараз не було видно жодного птаха.

— Він був одним з моїх улюбленців.

— Жалкую, — вибачився я. — Я неправильно зрозумів, що відбувається.

Він кивнув:

— Гаразд. Я дещо зробив для тебе. Тепер ти можеш розповісти мені, що трапилося після того, як я залишив палац. Бранд зумів видертися?

— Так. І тебе в цьому більше не звинувачують. Він стверджував, що його вдарила Фіона. А її немає поблизу, щоб розпитати. Вона також зникла після тієї ночі. Просто диво, що ви не наткнулися один на одного.

Джуліан посміхнувся:

— Приблизно так я і здогадувався.

— Чому ти втік при таких непевних обставинах? Адже це виставляло тебе в поганому світлі.

Він знизав плечима:

— Це було не в перший раз, коли мене хибно підозрювали. І якщо вже на те пішло, коли намір вважається чимось реальним, я так само невинний, як і наша сестричка. Я сам би це зробив, якщо б зміг. Фактично, в ту ніч, коли ми притягли його назад, я тримав ніж напоготові. Та тільки мене відтіснили в бік.

— Але чому? — Здивувався я.

Джуліан розсміявся:

— Чому? Я боюся цього виродка, ось чому. Довгий час я думав, що він був убитий, і вже, звичайно, сподівався на це. Думав, що на нього пред'явили, нарешті, свої права темні сили, з якими він мав справу. Як багато ти дійсно знаєш про нього, Корвін?

— У нас була довга розмова.

— І?..

— Бранд зізнався, що він, Блейз і Фіона склали план захоплення трону. Вони хотіли добитися коронації Блейза, але щоб кожен мав частку реальної влади. Вони використали згадані тобою сили, щоб гарантувати відсутність батька. Бранд сказав, що він спробував залучити на їх сторону Каїна, але що Каїн замість цього перейшов до тебе і Еріка. Ваша трійка організувала схожу групу, щоб захопити владу, перш ніж це зроблять вони, посадивши на трон Еріка.

Джуліан кивнув:

— Події викладені в правильному порядку, але причини — ні. Ми не бажали трону, принаймні, не так раптово і не в той час. Ми створили свою групу, тому що треба було їм протистояти, щоб захистити трон. Це було спершу щонайбільше, чого ми хотіли. Ми переконали Еріка, що він зобов'язаний прийняти на себе протекторство. Він боявся, що швидко виявиться трупом, якщо станеться коронація за таких умов. Потім з'явився ти зі своїми дуже законними домаганнями. Ми в той час не могли дозволити тобі наполягати на них, тому що кліка Бранда загрожувала всебічною війною. Ми відчували, що вони будуть менш схильні зробити такий крок, якщо трон буде вже зайнятий. Ми не могли посадити на трон тебе, тому що ти б відмовився стати маріонеткою. Роль, яку тобі довелося би грати, оскільки гра була вже в розпалі, а ти знав дуже мало. Тому ми переконали Еріка піти на ризик і коронуватися. Ось як це сталося.

— Так, значить, коли я прибув, він випалив мені очі і кинув до в'язниці заради сміху?

Джуліан відвернувся й подивився на мертву Мантікору.

— Дурень ти, — вимовив він, нарешті. — Ти з самого початку був сліпим знаряддям. Вони використовували тебе, щоб нав'язувати нам свої ходи, і в будь-якому випадку ти програвав. Якби та недоумкувата атака Блейза якимось чином виявилася вдалою, ти б не протягнув досить довго, щоб зробити повний подих. Якби вона провалилася, як воно і вийшло, Блейз зник би, як він і зробив, надавши тобі можливість розплачуватися своїм життям за спробу узурпації. Ти послужив їх цілі і повинен був померти. Вони залишили нам мало вибору в цій справі. За правилами, нам слід було б убити тебе, і ти це знаєш.

Я закусив губу. Я міг би сказати багато чого, але якщо він говорив щось близьке до істини, довід у нього був. І я хотів почути його.

— Ерік, — продовжував він, — вважав, що твій зір може в кінцевому підсумку відновитися — знаючи, як ми регенеруємо — дай тільки час. Ситуація була дуже делікатною. Якби повернувся батько, Ерік міг би зійти з трону і виправдати всі свої дії на загальне задоволення, крім твого вбивства. Це було б надто очевидним кроком для гарантування його власного становища, тобто тривалого царювання після бід поточного моменту. І скажу тобі прямо, він просто хотів ув'язнити тебе в в'язницю і забути про тебе.

— Тоді чия ж це була ідея щодо засліплення?

Він знову надовго замовк. Потім він заговорив дуже тихо, майже пошепки:

— Вислухай мене, будь ласка. Вона була моя, і вона, можливо, врятувала тобі життя. Будь-яка дія, здійснена проти тебе, повинна була бути рівносильною смерті, інакше їх фракція спробувала б угробити тебе по-справжньому. Ти не був більше їм корисний, але живий і на волі володів потенційною можливістю стати небезпекою в майбутньому. Вони могли скористатися твоєю Карткою, щоб вступити з тобою в контакт і вбити тебе, або ж могли скористатися нею, щоб звільнити тебе і пожертвувати тобою ще в одному ході проти Еріка. Засліпленого, однак, тебе не було потреби вбивати, і ти був даремний для чого там не було б у них на думці ще. Це врятувало тебе, тимчасово прибравши зі сцени, і врятувало нас від більш кричущого акту, який нам в один прекрасний день могли б поставити в провину. Як ми розуміли, у нас не було іншого вибору. Ми могли зробити тільки одне. І ніякої поблажливості теж не можна було демонструвати, інакше нас могли б запідозрити в тому, що ми самі знайшли спосіб якось використати тебе. В ту хвилину, як ти придбав би яку-небудь подобу свободи, ти став би покійником. Найбільше, що ми могли зробити, це дивитися в іншу сторону, коли лорд Рейн ходив втішати тебе. Це було все, що