Волтер Айзексон - Стів Джобс

в тому, як Джобс облаштував стенд Apple. На інших стендах були звичайні столи та місця для плакатів. На стенді ж Apple стояв прилавок, обтягнути чорним оксамитом, і великі плексигласові панелі з новим логотипом, який розробив Янов. На стенді вони виставили лише три Apple II, які були готовими на той момент, але повсюди стояли порожні коробки, щоби створити враження, що комп’ютерів є значно більше.

Джобс лютував, коли дізнався, що системні блоки прийшли з якимись плямами. І він змусив працівників відчищати їх. Зовнішній вигляд стенду прикрашали навіть Джобс і Возняк. Маркула відправив їх до Сан-Франциско — шити костюми-трійки. Вбрані у костюми, вони виглядали дуже кумедно — як підлітки у смокінгах.

— Маркула нам казав, що ми маємо гарно вдягатися, розказував, як ми повинні виглядати і як себе поводити, — пригадував Возняк.

І ті зусилля таки виправдали себе. Apple II виглядав серйозною і разом із тим досить приємною машиною. Бежевий комп’ютер відрізнявся від страшненьких металевих машин з оголеними схемами на столах. На виставці Apple отримав 300 замовлень. Джобс також познайомився з японським виробником текстилю Мізушімою Сатоші, який став першим дилером Apple в Японії.

Втім, модні костюми, надягнені за наказом Маркули, не могли зупинити невгамовного Возняка від жартів. Одна програма, яку він розробив, пропонувала користувачам відгадати національність людини за її прізвищем, а потім висвітлювала не зовсім етичні жарти. Він також розробив і поширив фальшиву брошуру для нового комп’ютера, який начебто називався Zaltair, з такими рекламними закликами, як: «Уявіть собі машину з п’ятьма колесами». Навіть Джобс повірив у жарт і відчував гордість за те, що Apple переплюнув Zaltair у порівняльній таблиці. Він навіть не здогадувався, хто так пожартував, і не знав про це аж вісім років, допоки Воз подарував йому копію брошури у заскленій рамці на день народження.

Майк Скотт

Apple став справжньою компанією, з десятком працівників, кредитною лінією і щоденним тиском, який відчувався як від клієнтів, так і від постачальників. Вони нарешті переїхали із Джобсового гаража в орендований офіс на бульварі Стівенс-Ґрік у Купертіно — за милю від школи, в яку ходили Джобс і Возняк.

Джобс не особливо справлявся зі своїми обов’язками. Він завжди був темпераментним і свавільним. За його поведінку в Atari його змушували працювати в нічні зміни, але в Apple це було неможливим.

— Він став справжнісіньким тираном і був різким критиком, — згадував Маркула. — Він казав людям: «Цей дизайн виглядає як лайно».

Особливо жорстким він був з молодшими дизайнерами Возняка

— Ренді Вігінтоном та Крісом Еспінозою.

— Стів приходив, швидко дивився на те, що я зробив, і відразу казав, що це лайно, не знаючи навіть, що це і чому я так зробив, — казав Віґінтон, який тільки-но закінчив школу.

Проблема з гігієною Джобса існувала і надалі. Він усе ще був підсвідомо переконаний, що його вегетаріанські дієти означали те, що він може не користуватися дезодорантом чи регулярно митися.

— Ми, у прямому сенсі, виставляли його за двері і казали, щоби він прийняв душ, — казав Маркула. — На зборах нам доводилося споглядати його брудні ноги.

Деколи, щоби зняти стрес, він вимочував свої ноги в унітазі. Таке було неприпустимим для його колег.

Маркула не був готовий до конфронтацій і вирішив запросити на посаду президента Майка Скотта, щоби той керував Джобсом. Маркула і Скотт прийшли у Fairchild того ж самого дня 1967 року, мали офіси поряд і були народженими в один день, що й святкували щороку разом. Під час одного з таких святкувань у лютому 1977 року, коли Скотту виповнилося 32, Маркула запропонував йому стати новим президентом Apple.

На папері це виглядало як чудова угода. Скотт саме управляв виробничою лінією National Semiconductor і був менеджером, який повністю розумів інженерний бік справи. У реальності ж він був дивакуватою людиною. Скотт мав надмірну вагу, страждав на нервовий тик і мав інші проблеми зі здоров’ям, що аж стискало його руки в п’ястуки. А ще в нього був талант наводити аргументи. З Джобсом це могло виявитися як поганим, так і хорошим.

Возняк швидко сприйняв ідею взяти на роботу Скотта. Як і Маркула, він ненавидів конфлікти, які провокував Джобс. Стів же, на диво, мав неоднозначні почуття з цього приводу.

— Мені було лише двадцять два роки, і я знав, що був не готовий управляти компанією, але Apple був моєю дитинкою, і я не хотів здаватися.

Відмова від будь-якого контролю була болісною для нього. Він довго роздумував про це у забігайлівці Bob’s Big Boy hamburgers (улюбленому місці Воза) і ресторані Good Earth (улюбленому місці Джобса). Врешті-решт Стів неохоче погодився.

Майк Скотт, якого називали Скотті, щоби відрізнити його від Майка Маркули, мав одне головне завдання: керувати Джобсом. Це, як правило, здійснювалося на їхніх спільних прогулянках.

— На першій прогулянці я сказав Стіву, щоби він частіше мився, — пригадує Скотт. — Він відповів, що натомість я мушу прочитати його книжку про фруктові дієти і щоб я розглянув це як метод схуднення.

Скотт так ніколи і не сів на ту дієту і не схуд, а Джобс лише трошки покращив свою гігієну.

— Стів був непохитним щодо того, що митися потрібно лише раз на тиждень (а про дезодоранти годі й казати), і, мовляв, це було нормальним, якщо він дотримується фруктової дієти.

Джобсове бажання контролю та презирства до влади стане проблемою між ним і чоловіком, якого прийняли на роботу для керування Джобсом. Особливо помітним це стане, коли Стів побачить, що Скотт — один із тих небагатьох людей, які не підкоряються його командам.

— Ми зі Стівом наче змагалися, хто з нас упертіший, і мені це дуже добре вдавалося, — казав Скотт. — Його потрібно було присадити, і, звичайно ж, йому це не подобалося.

— Я ніколи не кричав ні на кого так, як я кричав на Скотті, — згодом пригадував Стів.

Перший конфлікт виник, коли працівникам присвоювали номери. Скотт присвоїв № 1 Возняку і № 2 Джобсу. Не дивно, що Джобс почав вимагати № 1 для себе.

— Я б ніколи не дозволив йому мати цей номер, бо тоді його еґо стало б іще більшим, — казав Скотт.

Джобс упав в істерику і навіть плакав. Та врешті запропонував розв’язання. Він матиме № 0. Скотг пом’якшав щодо номерів, але Bank of America вимагав натуральні числа для платіжних відомостей, і Джобс залишився № 2.

Та виникла серйозніша сварка. Джей Еліот, якого Джобс найняв після випадкового знайомства в ресторані, помітив основні риси Джобса.

— Його одержимість — це пристрасть до продукту, пристрасть до досконалості продукту.