Богдан Мостіпан - Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан

- Саме так - усміхнулася Евеліна.

-А крім цього є ще що-небудь? - запитав Реніфат.

-Ах так, згадав! - сказав перший стражник - якраз незабаром за містом мають пройти кінні перегони! Ви могли б сходити туди, поставити золото на якогось учасника, а можливо, й самим узяти участь у змаганні! Ви ж мисливці, як відомо, справно в сідлі тримаєтеся!

- Цікаво... - з цікавістю в голосі сказав Реніфат, повернувши голову в бік Евеліни.

-Хочеш сходити? - запитала мисливиця.

-Я б не відмовився, - відповів Реніфат, - коней я люблю, а вже тим більше кінні забіги.

-Ну, в такому разі, вирішено! - з ентузіазмом проговорила Евеліна, а потім звернулася до вартових - а коли початок цих кінних перегонів, не підкажіть?

-Хах... - сказав перший стражник, - то зайдіть у місто, подивіться на одне з оголошень про кінні перегони, ними зараз усе місто прикрасили!

-Дякую вам за допомогу, панове, - сказав Реніфат, - ходімо, Евеліно.

-Підемо! - вигукнула Евеліна. Потім стражники відчинили ворота позаду себе, надалі мисливець і мисливиця успішно через них пройшли, опинившись у самому місті. Те було досить невеликим, складалося з кількох десятків будинків, головної площі, у центрі якої розташовувався фонтан, і тутешній ринок. Також на площі була кузня, таверна, ткацька майстерня та інші підприємства. Евеліна і Реніфат йшли до головної площі вздовж кам'яної доріжки, опинившись на самій площі, вони підійшли до однієї з будівель, на якій висів плакат про запрошення міських жителів на заміський іподром, де і мали відбутися скачки незабаром. Евеліна підійшла ближче до стіни, і зірвала з нього плакат, а потім прочитала вголос:

"Жителі міста, незабаром відбудеться значуща подія, а саме, кінні перегони! На іподромі прямо за містом, перегони спонсоруються самим графом Беримором! А тому, призи будуть відповідні його шанованій персоні. Не пропустіть можливість насолодитися перегонами, швидкими і жвавими скакунами, ну і, звісно ж, самим взяти участь у перегонах. Реєстрація закінчиться рівно через тиждень, ближче до вечора!"
-Цікаво... - сказав Реніфат - я так розумію, самі скачки вже скоро почнуться.
-Так... - сказала Евеліна - ми сходимо на них, обов'язково. Але перед цим я хотіла б із тобою прогулятися і помилуватися скромними краєвидами цього міста... Якщо не заперечуєш...
-Із задоволенням - усміхнувся Реніфат.
Евеліна і Реніфат стали гуляти містом, одночасно спілкуючись на різні теми.
-А де б ти хотіла побувати? - поставив запитання Реніфат.
-Хм, маєш на увазі окрім боліт, печер, і замшілих лісів, що кишать чудовиськами? - усміхнулася Евеліна.
-Саме - усміхнувся Реніфат у відповідь.
-Нуу... - замислилася Евеліна, - я завжди хотіла побувати в Грантессі, Вілліан-Касті, і Телванії... Кажуть, там добре.
-Інтересно - сказав Реніфат - так, я б теж хотів там побувати колись... Джилліан до речі там бував.
-Джілліан, правда? - запитала Евеліна - і як, йому сподобалося?
-Ну, напевно... - відповів Реніфат - він багато де бував, подорожував.
-По ньому одразу видно, що він полює на пригоди - сказала Евеліна - дуже активний хлопець...
-Так, це точно...
-А ти?
-Що я?
-Ти активний? - з якимось натяком сказала Евеліна.
-Дивлячись у чому, - одразу ожив у голосі Реніфат.
-У такому разі, продемонструєш мені якось свої навички...
-Бажання пані - закон - зробив невеликий уклін Реніфат.
У відповідь на це Евеліна захихотіла.
-Ну гаразд, а що щодо тебе? - запитала Евеліна - де б ти хотів побувати?
-Я навіть не знаю... - сказав Реніфат, - я й так багато поневіряюся останнім часом, із цією роботою... Зараз я більше думаю про те, як би поїсти, поспати, ну й вижити на черговому полюванні... Та якщо мислити масштабніше... То, мабуть, я б хотів побувати в Хілнессі.
-Хіллнес? Ти маєш на увазі оплот природи та краси? - запитала Евеліна.
-Так... Незаймані війною краї, де дуже гарна природа, панує спокій і умиротворення, а люди всі усміхнені й чуйні... Не те що в нас.
-Не знала, що ти такий романтичний... - захихотіла знову Евеліна - а ти любиш природу?
-Так, дуже, - чесно відповів Реніфат, - особливо я люблю ліси, поля, гори... Інший раз дивуюся, як природа може бути такою гарною, і водночас жорстокою.
-Тут із тобою не посперечаєшся... - сказала Евеліна, - я теж дуже люблю природу... Але мені найбільше подобаються річки, ліси, моря... Лише уяви, море, пляж, співають чайки, і світить сонечко... І ти пірнаєш у цей безкрайній океан, насолоджуючись його глибинами, і просторами.
-Ніколи не думала стати поетесою?
-Ти думаєш? - зніяковіла Евеліна.
-Ну так... - відповів Реніфат - у тебе добре виходить складати, і підносити думки.
-Дякую... - сказала Евеліна, її щоки трохи порожевіли. Вона відчувала явну симпатію до Реніфата, а тому, як і будь-якій іншій панянці, їй було особливо приємно чути компліменти від небайдужої їй людини.
-Ну що, підемо прогуляємося ще? - запитав Реніфат.
-Підемо! - з нетерпінням відповіла Евеліна, схопивши Реніфата за руку, і повела його в бік головної площі, де в цей час саме виступали тутешні музиканти, щоб насолодитися їхньою живою музикою. Як слід насолодившись виступом музикантів, Реніфат і Евеліна незабаром побачили, як жителі міста стали стікатися за стіни міста, прямо до іподрому, щоб зайняти свої місця на трибунах, і насолодитися кінними скачками. Мисливець і мисливиця, своєю чергою, не стали стояти осторонь, і пішли на перегони разом з усіма іншими, покинувши місто через північну браму, і опинившись безпосередньо на самому іподромі. Неподалік від трибун вони побачили розпорядника перегонів, він виглядав як чоловік років тридцяти, з густим коричневим волоссям і короткою борідкою, одягненого в дорогий костюм і вишуканий капелюх.
-Схоже, перед тим як сісти на трибуни, нам треба купити квитки, - сказав Реніфат, дивлячись на розпорядника перегонів, який тримав у руках клаптик паперу і чорнильне перо, за допомогою якого він записував щось на папері.
-Давай - відповіла Евеліна - вони обидва підійшли до розпорядника перегонів, той, побачивши їх, відволікся від заповнення пергаменту, і поглянув на них, в очікуванні.
-Вечір добрий - сказав Реніфат - ми хотіли б купити квитки на місця на трибунах.
-Доброго вечора, мисливець і мисливиця, - офіційним тоном сказав розпорядник, - нечасто в нас побачиш гостей на кшталт вас... Звісно, я можу оформити вам кілька квитків... Утім, користуючись можливістю, я б запропонував і вам самим узяти участь у кінних змаганнях... У нас якраз є кілька незайнятих місць.
-Я, мабуть, відмовлюся - посміхнулася Евеліна.
-А я був би не проти проїхатися - сказав Реніфат, помахавши плечима.
-Чудова ідея, пане мисливець! - підтримав розпорядник - дивіться, у нас не зайняті ще гнідий, і бурий коні... Якого з них ви хочете собі взяти?
-Хм... Я більше віддаю перевагу гнідим, - відповів Реніфат, - а яка нагорода за участь?
-Радий, що ви запитали - відповів розпорядник - нагорода триста монет за перше місце, двісті за друге, і відповідно сто за третє місце.
-Ти цього хочеш? - запитала Евеліна.
-Так, чому б ні.
-У такому разі бажаю тобі удачі, - посміхнулася Евеліна, - я вболіватиму за тебе, хоча ось той хлопець теж непоганий, - усміхнулася мисливиця, притуливши погляд до огрядного хлопця, із рудим волоссям, прищавим обличчям, та зачіскою у вигляді горщика, який ледве тримався в сідлі, намагаючись не звалитися з коня.
-Ага - усміхнувся у відповідь Реніфат.
-Однак... - вставив своє слово розпорядник перегонів, - пане мисливець, перед безпосереднім початком перегонів, я б попросив вас внести заставу в сумі п'ятдесяти монет за участь... Для вас це не буде складним завданням?
-Та як нема чого робити - сказав Реніфат, засунув руку в підсумок, дістав звідти жменю дзвінких монет і відсипав їх у руки розпорядникові. Той прийняв плату, а потім поклав її у свій гаманець на поясі.
-Чудненько - відповів розпорядник - у такому разі, можете сідати на гнідого коня, що стоїть у стайні біля іподрому, початок перегонів уже зовсім скоро!
-Дякую - відповів Реніфат.
-Ще раз удачі тобі на забігу! - сказала Евеліна, а потім піднялася вгору по трибуні, і зайнявши одне з верхніх місць.
-Дякую, - відповів Реніфат, - а потім попрямував у бік стайні, розташованої неподалік від іподрому. Він увійшов туди, побачивши гнідого коня, підійшов до нього і міцно сів у сідло.
-Ну, люба моя, - сказав Реніфат, - уперед до перемоги!
Минуло близько тридцяти хвилин відтоді, як мисливець і мисливиця прибули на іподром, перегони мали розпочатися за хвилину на хвилину. На старті вже стояло близько десяти вершників, на своїх жвавих скакунах. Серед них були такі вершники як - Альдамаріо Грантеарно, верхи на білому коні, Лейдар Де Нівілль, на чорному, Йоддарн Грін на сірому, та інші, менш прославлені учасники кінних перегонів. Реніфат стояв на своєму гнідому коні поруч із ними. Розпорядник перегонів підійшов ближче до старту, і почав виголошувати промову перед початком перегонів.