Salamander - Темні нащадки, Salamander

— Доню, — сказав король, посміхаючись, — радий, що ти нарешті до нас прийшла.

Аурелія не відповіла, лише тихо прошла до місця поруч з Каелем, чекаючи, що буде далі.

Лукаса привели до тронної зали. Він був знервований, але намагався зберігати спокій. Його очі мимоволі шукали Аурелію серед присутніх, і коли їх погляди зустрілися, вона злегка кивнула йому, хоч і відчувала всю тяжкість ситуації.

Король підняв голову, побачивши його, і оглянув з верхівки свого трону. Його голос був холодний і владний.

— Ось і він, — сказав король, розглядаючи Лукаса.

Каель стояв поруч, мовчки спостерігаючи за ситуацією.

Як тільки охорона посадила Лукаса за стіл, всі також сіли. Слуги принесли їжу. Вся зала наповнилася звуками сервіровки, і навіть для короткої миті всі здалися менш напруженими. Але Аурелія знала, що нічого не буде простим. Потім всі мовчки почали їсти, кожен роздумував про своє.

Коли вечеря наближалася до завершення, король несподівано підняв погляд на Аурелію.

— Доню, — його голос звучав не терпляче, а швидше як наказ. — Ти цього вечора проведеш у покоях у Каеля, як слухняна дівчинка.

Аурелія відчула, як її груди стискаються, і ненависть до батька відчувалася, як ніколи. Вона втримала погляд і лише тихо зітхнула.

Каель посміхнувся, чітко розуміючи, що ситуація для Аурелії не з найкращих. Його обличчя залишалося холодним, і він нічого не сказав. Проте, очевидно, він очікував цього наказу.