Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 10

МІРГАН

Моє перебування у Йорнборзі не є марним ще й з тої причини, що тепер я час від часу трапляюсь на очі принца Седріка і короля Вортимера. Мабуть, моє обличчя нагадало їм щось про мої заслуги, що суттєво покращило фінанси за рахунок розбитого ворога. Сподіваюсь, щодо тих, хто не муляє їм очі, вони не менш справедливі.

Це стає у нагоді при відвідинах лікарні, де знаходиться частина моїх людей. Лікарі піклуються про всіх однаково, але рук не вистачає. Тож невелика нагорода медсестрам з проханням подбати про конкретних хлопців має покращити догляд за ними. Складаю список з імен й адрес тих, хто став калікою – потрібно буде подбати про допомогу їхнім родинам. Зараз робити цього не хочу, бо все передбачувано осяде у кишенях місцевих трактирників.

 В казармах хлопці здорові, моєму неочікуванному воскресінню бурно радіють . Всіх цікавить одне питання – коли додому? Але я розумію Седріка з Вортимером, які не хочуть завчасно розпускати армію. Ми зараз ослаблені, і хоч Мозгул розбитий, деякі сусіди можуть порахувати це чудовою нагодою. Регулярна армія проріджена, тому краще компенсувати її поки що, утримуючи війська васалів у бойовій готовності. Вислуховую скарги воїнів і розумію, що вони таки моя відповідальність, навіть зараз. Підкликаю до себе офіцерів і наказую вишикувати моїх людей на плацу.

Тут гарна акустика, мій голос чутно до останніх рядів. Дякую всім за службу, підкреслюю їх героїчність і обіцяю винагороду сім'ям загинувших. Даю доручення офіцерам скласти такі списки. Також пояснюю необхідність нашого перебування у бойовій готовності . Наказую проводити регулярні тренування і відлучатися у місто тільки з дозволу молодших командирів. Оголошую, що незабаром відбудуться заручини принца (про що вони, звичайно, і так знають) і обіцяю, що він особисто відвідає казарми з молодою нареченою, щоб прийняти їх привітання. Тож їм вартує затриматись хоча б для того, щоб вдома розповісти ще й про це. Чути сміх – чоловіки чудово розуміють, що цікавитиме їх дружин і дочок. Разом з обіцяною винагородою за час, проведений на службі після бойових дій, це виявляється достатнім, щоб погасити невдоволення. Небезпеку від нашої слабкості зараз вони всі розуміють. До того ж тепер зима, тож їхніх рук вдома не потрібно. Думаю, довше Вортимер їх не утримуватиме : осінь і зима – традиційний час для воєнних дій, а весною сусіди і самі засіватимуть поля, а не готуватимуть напад.

Іргіс поводиться незвично щодо мене. Все частіше шукає мого товариства, хоч і виглядає звично холодно. Її прагнення привернути увагу Седріка тепер і мені чудово видно і в тому відчувається якась приреченість і подекуди відчай. Поряд зі мною вона стає спокійнішою.

Втім, її енергія і почуття гумору незмінні, на балах вона перша серед танцівниць і затьмарює й набагато молодших за неї дівчат. А їх – юних, яскравих– зараз повен двір.

Я був правий щодо своїх почуттів до Іргіс – за короткий час їй вдалося знову заволодіти моєю увагою. І лише сила волі не дає мені зробити пропозицію, яка буде одразу відкинута. Я чекаю одруження Седріка. Невзаємність моїх почуттів нічого для мене не означає – Седріка Іргіс не кохає також. Вона взагалі нездатна на це до шлюбу. Потім, можливо, все зміниться – адже кажуть, що жінка кохає тоді, як звикне. Я сподіваюсь на це.

Через кілька тижнів я доб'юсь свого і це тоскне почуття в грудях, нарешті, зникне.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍