Біблія - Біблія
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
22 Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
23 Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24 Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -
25 За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26 Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
27 За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
28 І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
29 Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
30 Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
31 Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
32 Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
33 Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34 Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
35 (в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.
Йов 16
1 І відповів Йов і сказав:
2 Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3 Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4 Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5 Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6 Та чи я говорю, - не втихає мій смуток; чи перестаю, - він не покидає мене.
7 Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8 Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9 Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10 Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11 Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12 Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13 Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14 Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велетень-воїн.
15 Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16 Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, -
17 Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18 Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19 Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20 Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21 О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22 Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Йов 17
1 Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.
2 Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.
3 О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?
4 Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.
5 Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
6 Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.
7 Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.
8 Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.
9 І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.
10 Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.
11 Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті.
12 Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.
13 Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;
14 Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.
15 Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?
16 У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.
Йов 18
1 Відказав Билдад Савхеаський й промовив:
2 Докіль словами ще вам перекидатися марно? Нумо лиш, братись за ум, і тодї поговоримо.
3 Чому вважатись нам за скот і бути пониженими в власних очах наших?
4 О, ти, що в досадї своїй душу свою роздираєш! Чи то ж задля тебе опустїє земля та пересунуться скелї з місць своїх?
5 Та ж у безбожного мусить потахнути сьвітло, а з огня його не остане й искри.
6 Стемнїє сьвітло в домівцї його, й сьвічка його загасне над ним.
7 Змалїють кроки могучостї його, й повалить його власний намір його;
8 Бо він попаде в сїть ногами своїми й в плетїнках буде плутатись.
9 Спіймають пута ноги його, й грабіжник уловить його.
10 Невидимо розложені по землї силця на його, й западнї по дорозї.
11 Кругом страхи лякати муть його, й зневолять його кидатись то сюди то туди.
12 Вичерпаєсь із голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.
13 З'їсть тїло його, з'їсть всї члени його перворідна (небувала) недуга смертї.
14 Прогнана буде з домівки в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біблія», після закриття браузера.