Майкл МакКланг - Пропала злодійка, Майкл МакКланг

заклад, це тому, що в неї немає власної магії, але це несуттєво. Вона зважила шанси і вирішила, що зі смертю Штайнера, в неї є необхідні сили, щоб розчавити повстанців, якщо тільки не втручуся я. Як ви чули, вона спробувала схилити мене зберігати нейтралітет, знову ж таки через Штайнера, а точніше через те, що я з ним зробив. Тепер, коли я відмовився, в неї немає іншого вибору, як тільки спробувати стримати мене. Або безпосередньо через облогу, або опосередковано, взявши одного, чи кількох з вас, в заручники.

-- На облогу в нас недостатньо провізії, магу, -- сказав Марл. – Вода не проблема, а от харчі – так.

-- Не переймайся, -- відповів я йому. – В Цитаделі є потайні двері.

Марл посміхнувся.

-- Вони часом не розташовані за багаттям в кухні?

-- Саме так. Думаю, час показати вам всім підвал Телемарха, -- сказав я. – А принаймні, його частину. Там є місця, куди вам не варто забрідати. Крейдо, допоможеш Кілю знести дві сітки з верхнього поверху?

 

#

В нас була тільки пара свічок і більше нічого, щоб присвітити, тож я викликав магічне світло і повів нас всіх в нутрощі Гори Тарвус. Кіль загорнув сітки в простирадла, щоб їх було легше нести. Та вони все одно були обтяжливими, більше через розмір, ніж через вагу.

Коли ми дійшли до першого розгалуження в коридорі, там же Телемарх грався своїми огидними чарами, я зупинився.

-- Ніколи-преніколи не заходьте туди. Що б ви не почули, що б вам не здалося, що ви побачили. Ви мене зрозуміли?

-- Що там? – запитав Кіль.

-- Зло, божевілля і смерть, -- сказав я і на цьому зупинився.

Коли ми дійшли до другого коридору, я знов зупинився.

-- Цей коридор веде до дальнього кінця Гори Тарвус. Якщо з якоїсь причини нам доведеться втікати з міста, ми можемо дозволити собі цю розкіш. Пане Тон, ти чи твій брат, були колись в Джеддері?

-- Один раз.

-- Можливо, хоча й сумніваюся, що мені буде потрібно, щоб ти сходив туди і найняв кількох воїнів. Тоді підеш цим маршрутом.

Він кивнув.

-- Це я можу, магу. Якщо до цього дійде.

-- Добре. Я показав би вам усім двері, але це далека дорога, а в мене мало часу.

Ми продовжили спускатися.

Біля дверей в погріб я наказав Кілю і Крейді кинути сітки, що вони охоче зробили. Тоді я зібрав їх докупи і змінив узор, який я вплів у їхні емблеми палаючої вежі, так, щоб конструкт не звертав на них уваги. Пам‘ятаючи про місцеву пліткарку й погрозу Гаммонд, я нашвидкуруч накинув ще й закляття байдужості, щоб чиїсь небезпечні очі не затримували свій погляд на моїх людях. Це в жодному випадку не було закляття невидимості – наскільки мені відомо, такі чари неможливі. Просто той, на кого воно накладене, не викликав цікавості у спостерігача. Воно було дуже схоже на те, яке я накинув на Амру після того, як Гуаш Гавон виписав контракт на її життя. Боги, здається це було сотні років тому.

-- За цими дверима – погріб. Над ним напівзруйнований будинок десь в Поясі. Я не знаю Пояс настільки, щоб сказати де саме, але він нам послужить, як вихід у місто. Пане Марл, ти зможеш купувати продукти, що б там донька Вена не затіяла.

-- В самому будинку активне одне з творінь Телемарха, -- сказав я їм. – Конструкт, вартовий. Він не живий, але смертельний. Буде ігнорувати вас за умови, що ви матимете емблеми. Не намагайтеся увійти в будинок без емблеми, не має значення з якого боку, якщо тільки вам не набридло жити.

-- Що трапиться, якщо ми загубимо емблему? – запитав Кіль. – Що нам тоді робити?

-- Хороше запитання. Далі по вулиці є таверна, якщо вірити Мок М‘єну, називається Новини. Якщо хтось з вас буде за межами Цитаделі й з якоїсь причини загубить емблему, чекайте там. Хтось зауважить, що вас немає, і коли ми підемо шукати, це буде наша перша зупинка.

-- Тепер, панове, повертайтеся до сходів. Я йду на зустріч з Мок М‘єном. Якщо все піде добре, сьогодні ввечері ми спіймаємо породження тріщини і значно наблизимося до того, щоб звалити з Белларіуса.

-- Нам варто піти з тобою, магу, -- сказав Тон, вказуючи на себе з братом. – Ти ж не збираєшся піти сам.

Кіль сказав:

-- Я теж йду.

Марл тільки насупився.

-- Панове, більше не означає краще. Не в цьому випадку. Я принада в пастці, а ви тільки відлякаєте здобич. Або вона вас з‘їсть. З тієї самої причини Мок М‘єн не бере своєї бригади.

-- Але…

-- Це не обговорюється, Кілю.

Марл відкашлявся.

-- А якщо ти не повернешся? – запитав він.

-- Не говори так, -- сказав йому Кіль.

-- Якщо в мене буде невдалий вечір, ви переходите на службу Кіля. Кілю, якщо зі мною щось трапиться, підеш до Магістра Сірого Зуба. Він дасть вам ключі до бочок на другому поверсі. -- Тобто відчинить їх з допомогою Мистецтва. – Сподіваюся, він допоможе вам в подальших пошуках Амри. Що буде далі, залежить від тебе.

-- Не говори так! – сказав Кіль голосніше.

-- Всі ми смертні. Дуже сумніваюся, що сьогодні буде моя черга, але про всяк випадок, краще мати цю розмову за собою. Пан Марл має цілковиту рацію. Тепер йдіть.

Я прив‘язав магічне світло до Кіля і відчинив двері погреба. Назад я не озирався.

 

13