Кері Блек - Секрети родини Бенет, Кері Блек

- Вибухове зілля, - впевнено промовила та побачивши нахмурені погляди присутніх, повідомила. - Важке та неординарне зілля миттєвого вибуху. Хтось скаже чому воно таке рідкісне? Студенте Колвіл? 

- Тому що приготування його може бути летальним, - важко видихнув хлопець. 

- Правильно, - наче вигравши джекпот посміхнулась та повернулась до викладачів.

Їх погляди були надто похмурими, що не могло не тішити. 

- Ви готували це зілля, викладачко Бенет? - запитала Олівія Лайон, відкинувши своє чорняве волося назад. 

- Звісно, - кивнула та продовжила. - Але воно не завжди виходить. 

Студенти переглянулися та хтось навіть зглитнув. Демонів вони не бояться а якогось зіллячка так? 

Я взяла свій казанок та по черзі вкидувала інгредієнти, мій настрій був набагато кращим. Особливо спостерігаючи, як обережно клали інгредієнти до своїх казанків студенти та двоє викладачів. 

- Помірно помішуючи ми кидаємо зернецвіт, чим більше вкинемо, тим сильніше буде зілля. 

Самого зернецвіта у академії нажаль було не багато, але я знала де він був в надлишку. Цю тему я й хотіла підняти після занятя. 

Студенти один за одним кидали зернецвіт та їх зілля закипало. Третій курс був найбільш дисциплінованим, тому я в них й не сумнівалась. А ось підопічним Джини, тобто другому курсу, я б не дала такого зілля. 

- Ну що у вас там? - підійшла я спочатку до Артура потім до Майкла. 

На мій подив у Майкла було прекрасне зілля з бульбашками. А ось Артур мав незадоволений вигляд, адже його зілля не те що не кипіло, воно затверділо та покорилось інеєм. 

Я голосно поцокала язиком. Звісно я сподівалась відомстити Майклу, але Артур також підійде. 

- Дорогі студенти, підійдіть до заступника Гріна. 

Вони піднялись та підходили дивитись на його зілля. 

Моя посмішка не могла зповзти з обличчя. 

- Занадто мало зернецвіту, - запропонувала Ліліана Нокс. 

- І води мало, - підтримала її Олівія Лайон. 

- А ну відійшли, - психанув Артур до студентів. Вони швидко повсідалися по своїх місцях. 

Я навіть засмутилась коли продзвенів дзвінок на перерву. Артур перший, хто вийшов з кабінету, за ним попрощались студенти, лиш Майкл залишився, розсівшись на стільці. 

- За добре зілля, буде винагорода? - запитав він і знову знущальна посмішка на його обличчі виступила. 

- Індивідуальне тренування з викладачкою, - стомлено сіла біля нього. 

Все занятя я намагались не показувати свого важкого стану. Тільки чомусь перед Майклом вирішила відкритись. 

- Нам заборонені такі винагороди, - підмигнув Майкл та побачивши мій стан посмішка зійшла обличчя. - Відпочити би вам, викладачко Каро. Вигляд маєте не дуже. 

- Вмієте ви робити компліменти, - помотала головою. Хоча бойовий маг правий. Я й почуваюсь жахливо. 

- Давайте так, - підсів блище Майкл, від чого моє тіло покрилось  мурашками. - В середу ресторан, в четвер тренування. 

Ох я й зовсім забула про ресторан. Але якщо обіцяла, то обов’язково виконаю.

Від автора:

 Буду дуже вдячна за ваші зірочки та коментарі