Річард Темплар - Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом

причину почуватися наляканими, пригніченими горем, засмученими, схвильованими, безутішними, не перешкоджайте їм вільно виразити свої почуття і не додавайте власних проблем.

Це стосується не лише моментів, пов’язаних із глибокими душевними травмами і горем. Часто-густо хтось говорить: «У мене був жахливий день». У відповідь можна почути: «Знайшов кому казати! У мене сьогодні — справжня катастрофа. По-перше…» І це подано так, ніби ви розділяєте з людиною пережиті неприємності. Насправді ж ви переміщаєте увагу з іншої людини і надійно зосереджуєте її на власній особі. Наче ви змагаєтеся, хто мав найневдаліший день і здатен довести це найнестримнішим потоком емоцій.

Якщо хтось хоче вам поскаржитися, просто вислухайте та поспівчувайте. Не треба з ним конкурувати. Мені інколи здається, що нам слід запровадити деякі зміни до етикету, відповідно до яких можна плакатися лише одній людині — як не встиг, то чекай.

ПРАВИЛО 70

Не зневажайте чужі почуття

34

Знову звертаємося до правила 41.

  «Ніхто не досконалий»

Це правило дуже часто слугує виправданням для хибних рішень. Безперечно, ми не завжди все робимо правильно, ми не завжди досконалі, та, якщо жити за цим принципом, він просто перетворюється на лазівку.

Відомо, що жоден день нашого життя не минає без необхідності щось вирішувати. І кожне з рішень зазвичай можна звести до простого вибору між ангелами та чудовиськами35. Що ви оберете? Чи ви навіть не зрозуміли, про що йдеться? Дозвольте мені пояснити. Кожен наш учинок впливає на нашу родину, людей, які нас оточують, суспільство, світ у цілому. Цей вплив може бути позитивним або негативним — зазвичай це наш вибір. Іноді його зробити дуже складно. Ми розриваємося між тим, чого хочемо ми, і тим, що добре для інших, — між власним задоволенням і великодушністю.

Погодьтеся, ніхто не обіцяв, що буде легко. І рішення на користь ангелів нерідко виявляється непростим вибором. Та якщо ми воліємо досягти успіху в цьому житті — у сенсі отримання внутрішньої рівноваги, щастя, спокою, — тоді маємо робити це свідомо. Це те, чому варто присвятити своє життя — ангелам, а не чудовиськам.

Якщо вам хочеться дізнатися, чи ви вже стали на чиюсь сторону, це можна легко перевірити: згадайте свої почуття і свою реакцію в ситуації, коли в годину пік вас підрізає інший водій і опиняється в потоці машин попереду. Або коли ви дуже поспішаєте, а вас зупиняє перехожий, аби запитати дорогу. Або ваш брат, друг потрапляють у халепу з поліцією. Або коли ви позичаєте приятелю гроші, а він не повертає. Або коли бос у присутності колег називає вас бовдуром. Або коли крони сусідських дерев починають нависати над вашою ділянкою. Або коли ви влучаєте молотком по пальцю. Або, або, або. Я вже казав: подібний вибір ми мусимо робити щодня, і не одноразово. Щоб бути дієвим, він має стати свідомим.

Проте проблема в тому, що ніхто вам точно не відповість, де добро, а де зло. Тут ви маєте встановити свої критерії. Та не бійтеся, не так це й важко. Здебільшого все очевидно. Це не шкодить, не заважає іншим? Ви є власне частиною проблеми чи її вирішенням? Унаслідок вашого рішення ситуація покращиться чи погіршиться? Вам доведеться робити цей вибір самому.

Тут відіграє роль лише власне розуміння ангела і чудовиська. Немає сенсу переконувати когось, що він діє на боці зла, якщо його поняття про зло відрізняється від вашого. Що робити іншим людям — їхня справа, у будь-якому разі їм ваші вказівки не потрібні, вони їх не оцінять. Звісно, ви можете бути просто безпристрасним, об’єктивним спостерігачем і думати собі: «Я б учинив так само» чи «Здається, вони вирішили бути ангелами» або, навпаки: «Дідько! Та вони ж чудовиська!» Утім ви не повинні нічого казати вголос.

ПРАВИЛО 71

Будьте на боці ангелів, а не чудовиськ

35

Я писав про це раніше у книжці «The Rules of Life» («Правила життя»), і не зайве буде повторити на той випадок, коли ви не читали її. Або ж читали, та не проти пригадати.

  «Робіть усе вчасно»

Це суто прагматичне правило, та воно важливе. З дитинства мене виховували, що не можна підводити людей, що я завжди повинен виконувати те, що обіцяю. І це правильне правило, я переконаний, що ви зі мною погодитеся. «Роби все вчасно», — мені казали.

Ох, я навіть не наважуюся сказати вам, скільки разів я потрап­ляв у халепу через те, що не вкладався в установлені терміни. Починаючи зі шкільних завдань аж до термінів передачі рукописів видавцям, у тому числі з пеклом, крізь яке я пройшов останніми днями, намагаючись усе завершити. На заваді стільки проблем, які виникають останньої миті.

Якщо ви мали кілька місяців на написання книжки, просто смішно напередодні відправлення роботи заявляти видавцю: «Мені дуже шкода, та я ще не закінчив книжку. Розумієте, днями серйозно захворіла моя мама…» Відразу виникає запитання, що ви робили останні місяці.

Те саме стосується доповідей і презентацій на роботі, наукових досліджень в університеті, купівлі подарунків до дня наро­дження, прибирання квартири, з якої ви виїжджаєте, — ви можете самі продовжити цей список. Усе це чіткі терміни, які ви ретельно плануєте, а потім щось трапляється і псує ті плани. Причому це стається обов’язково тоді, коли вже відчутний брак часу і ви працюєте без передиху. Отже, у вас не залишається іншої альтернативи, як порушити обумовлені терміни, чи покинути хвору матір, або знехтувати іншою перешкодою.

Я переконаний: вчасному виконанню роботи завжди заважатиме щось подібне. Для цього мені не треба навіть знати, що ви наразі повинні робити і коли маєте завершити роботу. Із власного досвіду знаю, що у вас виникатимуть якісь затримки. Так завжди буває. Раптом ламається машина, «накривається» комп’ютер, припиняють ходити поїзди, ваш найкращий друг переживає кризу, хтось хворіє, у вас закінчуються матеріали (зайве казати, що в цей час усі крамниці зачинені), вам не дають спокійно працювати, найвище керівництво вимагає вашої присутності на невідкладній нараді, кінцевий термін переносять на ближчу дату, на заваді стає погода.

Ви можете не знати, що саме порушить ваш графік в останню мить, та не сумнівайтеся — це неодмінно станеться. І якщо ви цього не очікуватимете, то не тільки порушите обумовлені терміни, але й почуватиметеся роздратовано і пригнічено. Вам не захочеться визнати одного — це ваша власна провина. Я знаю це, бо вряди-годи зі мною таке трапляється, і я ще жодного разу не був винен.

Хіба що в глибині душі я усвідомлюю це. Зараз, після багатьох років клопотів і метушні, я знаю, як запобігти такій халепі (хіба окрім зовсім рідкісних випадків). Я більше не намагаюся встигнути все зробити вчасно, тепер моя мета — випередити графік. Я планую завершення невеличких проектів на день-два, а великих — на кілька місяців раніше від визначеного часу. У моєму розкладі є період затишшя. Я й гадки не маю, чого чекати, та я знаю: щось трапиться й заповнить його.

ПРАВИЛО 72

Робіть усе завчасно

  «Давайте добрі поради»

Комусь легко ігнорувати це правило, та більшості доводиться докладати неабияких зусиль. Річ у тім, що людям не треба давати поради, якщо ви можете втриматися. Це складно, я знаю, та важливо.

Лише уточню: цілком нормально радити друзям, який верх пасує до цих штанів, яке вино обрати до страви, де краще поміняти шини. А я маю на увазі поради, пов’язані з почуттями: чи розірвати стосунки з дівчиною,