Фолько Квілічі - Пригоди на Шостому континенті, Фолько Квілічі

Баск'єрі, Стюарт, Вайлаті та я поїхали на острів Ентендебір. Для того щоб здобути маленьких коралових рибок, найзручніше оглушити їх, кинувши в море пакет вибухівки. Але від вибуху неодмінно гинуть і більші риби, якими охоче ласують акули. У зв'язку з цим науковій групі надається «озброєна охорона» в особі Вайлаті. До нього приєднуюсь і я, сподіваючись зняти що-небудь цікаве.

Під'їхавши до острова, хвилин тридцять шукаємо зручного місця, де було б якнайбільше мадрепорових та коралових утворень. Нарешті нам здається, що кращого накати вже не треба, і ми кидаємо пакет. Гуркотить приглушений вибух, піднімається стовп води, і ми, наче по команді, кидаємося в море. В каламутній воді плаває сила-силенна оглушеної риби, а ще більше її лежить на піщаному дні. Через кілька секунд акули вже тут! Вони збігаються з усіх боків, з'являються перед самим нашим носом, звиваються біля ніг, підпливають ззаду. Нічого не скажеш, ситуація не з приємних!

Акули блискавично, на льоту хапають оглушену рибу (вибираючи найбільшу) і негайно зникають, щоб зробити новий захід. Десяти хвилин їм вистачить, щоб зжерти всю здобич, але нам теж нема часу чекати, бо течія віднесе коралових рибок, і ми приступаємо до роботи.

Коли б хто подивився на таку сцену збоку, вона здалася б йому кошмаром, хворобливим маренням… Троє людей метушаться, розмахують, наче божевільні, жовтими сачками, ретельно виловлюючи рибок завбільшки з ніготь… А поміж них блискавками шугають акули і зголодніло клацають пащами, хапаючи мертвих риб. А оглушеної риби плаває кругом сила-силенна. Люди, озброєні сачками, та акули ледве не налітають одне на одного, розходяться і трудяться бік у бік далі, не звертаючи уваги на незвичайне сусідство.

БРУНО ВИГАДУЄ ЗАБАВУ

Таке явище ми спостерігали і раніше, правда, в поодиноких випадках, а тут, плаваючи серед безлічі акул, ми маємо досить фактів, щоб зробити перший цікавий висновок.

Ми встановили, що не можна вважати цілком достовірним поширене твердження про те, ніби акули хапають здобич, тільки перевернувшись на спину. Як правило, вони заходять зверху, роззявляють пащу і хапають свою жертву. А коли здобич на поверхні, акули висовуються з води настільки, щоб схопити її, не перевертаючись на спину.

Вайлаті будує свій експеримент на тому, що акули люблять ласувати трахінотами. Їх тут плаває дуже багатої Бруно вирішує підстрелити одного, а потім одплисти трохи від того місця, де працюють Баск'єрі та Стюарт, і подивитись, чи не попливуть за ним слідом акули.

Не гаючи часу, підстрелює трахінота і відпливає вбік. Кілька акул (самі тільки білоперки) помічають, що Вайлаті тягне за собою на гарпуні поживу, смачнішу від плаваючих навкруги риб, і повертають за ним слідом.

Дослід Вайлаті примусив нас з великим недовір'ям поставитись до розповідей, які видають акул за виключно кмітливих риб.

Отож ми побачили, як Вайлаті підстрелив трахінота, відплив убік і акули кинулися за ним слідом. Він сів на виступ скелі, виставив рушницю вперед, наче вудлище, до якого замість волосіні прив'язано лінь, а за гачок править гарпун з настромленим на нього трахінотом. Бруно водить рушницею, і наживка рухається у воді. Акули бачать трепетливу жертву, кружляють навколо неї, і, нарешті, одна з них, переборовши страх, кидається вперед, щоб схопити здобич. У цей момент Бруно відсуває принаду вбік. Акула не змінює напрямку, летить вперед. Нас дуже тішить така забава: кожного разу акули пошиваються в дурні.

Хижачки нездатні розгадати немудрі хитрощі Вайлаті. Вони не зупиняються і не міняють обраного напрямку. Акули навіть не намагаються зрозуміти, куди зникла мертва риба. Вони знов і знов кружляють і. розкривши пащу, кидаються стрімголов на принаду… та неодмінно залишаються ні з чим. Дурна курка, що біжить поперед автомобіля, й та виявляє якісь ознаки кмітливості. Хоча треба окремо сказати, що білоперки — це своєрідні парії серед акул, бо вони мають зовсім невеликий мозок. А щодо зустрінутої вчора мільбертової акули, то про неї не скажеш, що вона зовсім нетямуща.

Баск'єрі подає криком сигнал, що роботу закінчено, і Вайлаті більше не смикає рушницю. Найбільша акула, покружлявши трохи, клацає зубастою пащею і зриває принаду з гарпуна. Експеримент закінчено і вона одержує свій сніданок.

17 лютого

Сьогодні нарешті повернулася «Форміка», яка п'ять чи шість днів тому пішла в Массауа, залишивши нас у затишній арабській хатинці.

І ось тепер, коли ми вже сидимо в човнах, долинає гудіння сирени, яка вітає нас, а потім показується і сам корабель. Не встиг капітан Саларі провести складний маневр, щоб поставити «Форміку» на якір серед протоки напроти Мерса-Назі, де течія не така бурхлива, човни вже опинилися біля борту, і ми деремося на палубу.

Зустріч була така зворушлива, ніби ми не бачилися принаймні багато років, а не кілька днів. Усі, хто залишався на Дахлаку, горохом розсипаються по кораблю. Хто ласує свіжими фруктами, хто, сховавшись у тихому закутку, читає листи, а декілька чоловік кидаються на розшуки Цекки, який відповідає за розподіл продуктів… Адже ми вирішили повісити його на грот-щоглі за те, що він залишив нам на всі ці дні тільки по одній пляшці мінеральної води на чоловіка.

Швидко минає час… Їхати на коралову мілину вже пізно. Влаштуємо собі відпочинок! Чудова думка!.. Кожному підуть на користь кілька вільних годин, за цей час підсохнуть подряпини, яких безліч на шкірі в кожного, м'язи добре відпочинуть перед дальшими роботами.

КРОПИВНІ КОРАЛИ

До речі про подряпини (в зв'язку з листами з Італії)… Наші численні друзі заздрять нам і щиро непокояться за нашу долю. Але вони навіть уявити собі не можуть, скільки нам доводиться терпіти через різні дрібниці, перед якими зустрічі з акулами здаються дитячими забавами. Там порізався, там обпікся, подряпався або здер шкіру.