Генріх Белль - Груповий портрет з дамою. Втрачена честь Катріни Блум. Дбайлива облога. Ірландський щоденник
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Довелося ще раз відвідати пані Швайгерт; консьєржка подзвонила їй, і вона сказала: «Хай зайде». Стара дама саме пила чай, проте авт. не пригостила; не те щоб дуже непривітно, тільки нетерпляче, вона згодилася «вислухати ще кілька запитань, коли вже її силують до цього». Так, її син якось приводив до неї ту «з дозволу сказати, дівчину»,— пані Швайгерт чітко розмежовувала слова «знайомив» і «приводив». Власне, знайомити й не треба було, вона й так давно вже знала дівчину, навіть її невдачі в школі не були для пані Швайгерт таємницею; звичайно, там була «якась закоханість», але пані Швайгерт знов наголошує, що перейти в тривалий зв'язок, подружній, такий, як зв'язок її сестри з батьком тієї дівчини, те почуття не могло. Одного разу, правда, несподівано призналася пані Швайгерт, дівчина приходила до неї і сама, поводилась — треба бути справедливою — надзвичайно чемно, попила чаю і завела розмову на дуже дивну тему... Так, важко навіть повірити: вона цікавилася вересом, спитала, коли він цвіте, чи не тепер? «Це, бачите, було наприкінці березня, тому я мала таке враження, ніби розмовляю з якоюсь недоумкуватою». Чи наприкінці березня — і це воєнного, 1940 року — у Шлезвіг-Гольштейні цвіте верес? Дівчина не мала ніякого уявлення про різницю між звичайними та гірськими луками і про те, що вони лежать не на однаковій висоті над рівнем моря. «Та, врешті,— сказала пані Швайгерт,— все ж минулося гаразд»,— видно, їй синова смерть під кулями карної команди німецького вермахту здається кращим кінцем, аніж його можливе одруження з Лені.
Треба визнати, що пані Швайгерт з властивою їй безжальною чіткістю пролила світло на чимало другорядних деталей: напр., з'ясувала чи принаймні допомогла з'ясувати заплутане питання з «фіннами»,— а тепер, знаючи, що Лені наприкінці березня сорокового року зважилась відвідати Ергардову матір, щоб поговорити про верес у Шлезвіг-Гольштейні, взявши до уваги, що вона, за свідченням ван Дорн, була готова зійтися з Ергардом, а на думку Лотти Гойзер навіть зробити перший крок, і пам'ятаючи про її переживання у вересі під зоряним небом одного літнього вечора, цілком логічно можна дійти висновку, що вона плекала намір поїхати до Ергарда й серед вересу віддатись йому. Навіть коли дивитися на ботанічні й кліматичні умови як на неминучу перешкоду і вважати, що такий намір був заздалегідь приречений на невдачу через холод і вологу, все ж таки можна довести, принаймні авт. знає це з свого досвіду, що в Шлезвіг-Гольштейні в березні деякі місця на вересових луках протряхають і прогріваються, щоправда, тільки на короткий час.
Авт. так напосідався на Маргрет, що врешті вона розповіла те, чого досі не хотіла казати: виявляється, Лені питала в неї поради, що і як треба зробити, коли хочеш зійтися з якимось чоловіком. Маргрет натякнула їй на велике, з семи кімнат, помешкання її батьків, часом майже порожнє, причому почервоніла не Лені, а сама Маргрет,— Лені похитала головою; тоді Маргрет нагадала їй, що вона ж має свою власну кімнату в тому помешканні, яку може замкнути й нікого не впустити,— Лені знов похитала головою; а коли Маргрет, уже втративши терпець, просто сказала їй, що, врешті, є ще й готелі, Лені нагадала їй про свою невдачу з молодим архітектором (що сталася не так давно) і висловила одну свою думку, яку Маргрет довго не хотіла зраджувати авт. як «найінтимніше досі освідчення Лені»: та вважала, що «це» повинне і може статися не «в ліжку», а на природі. «На природі, тільки на природі. Та постільна ідилія не для мене». Лені згодилася, що в подружньому житті без ліжка часом годі обійтися. Тільки з Ергардом вона не хотіла з першого ж
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Груповий портрет з дамою. Втрачена честь Катріни Блум. Дбайлива облога. Ірландський щоденник», після закриття браузера.